Частина 30 - Я у грі

Макс зупинився, обережно поставив Дашу на ноги. Зайшов у воду, пірнувши з головою. Скориставшись хвилинкою, поки хлопець відвернувся, вона хутко зняла футболку та шорти, залишившись в чорній білизні. Швиденько забігла у глибину.
Вода спочатку здалася холодною, але чим більше дівчина рухалась, тим швидше зігрівалась. І те, що десь поруч напівоголений Макс добряче розігрівало кров.

Через декілька хвилин Філ повернув голову до Даші, він шукав її очима на березі, та здивувався, знайшовши пропажу недалечко від нього. Вона удавала, що його не помічає і  намагалася дістатися до масивного каменя, що виглядав із-під води. Кілька махів і Максим вже був коло Дарини.

Він про себе встиг відмітити  її гарне спортивне тіло, яке просвічувалось крізь прозору блакить.
— Ти справді смілива, лише щось плаваєш не дуже.
— Я гарно плаваю, не перебільшуй, — борсалася Даша, з усіх сил показуючи, що вона і сама добре справляється.

Макс посміхаючись підтягнув її до себе. Він чудово тримався на плаву, ще й без проблем тримав дівчину.
Вона обхопила тонкими руками його шию, не очікуючи, що тут буде достатньо глибоко, і вже під ногами не відчувалося дно.

Його рука легенько ковзнула по сідницях, зупинившись на талії.
— Випадково, — шкірився Макс на невдоволений погляд Даші.
— Безстрашна, серйозно, де ти взялась на мою голову?

Вона мовчала, лише підняла на нього свої смарагдові очі. Даша вже намацала під ногами пісок, але все так само трималася за Макса.

— Якщо ми так і будемо стояти,  я тебе поцілую.

Він побачив як Даша зашарілася, він знав, що вона теж хоче того самого що й він. Але боялася визнати. Та для себе він вже вирішив, що хоче бути з нею. Вона йому потрібна як ковток свіжого повітря, як нагадування про те, що він може бути щасливим. Що він може кохати…

Він легенько поправив пасмо її волосся, що неслухняно вибилось на обличчя.
— Безстрашна, ти неймовірна, — хрипко сказав Макс, тримаючи її ще міцніше.
Він відчував кожен її подих, ловив кожен рух. Йому здавалося, що він чує навіть її серцебиття. Так близько вони стояли один до одного. Він хотів її. Але не просто тіло. Цього йому було замало.

Він глянув на її напіввідкриті вуста, які були неймовірно спокусливі. Її бліду шкіру заливав рум'янець. Це заводило його ще більше.

Важко дихаючи, він провів великим пальцем по її соковитім губам. Даша поклала долоні на його плечі. Закинула голову і впʼялася поглядом в його сірі очі.
Вона хотіла, щоб він сказав, що кохає її. Але він мовчав, лише його очі промовисто говорили.

Ще мить і вони вже цілувалися то пристрасно, то ніжно.

За годину до того
Макс підʼїхав до спортзалу, де тренувався Ден. Філатов знав, що його друг повинен за розкладом вже закінчувати тренування. Так і вийшло. За Денисом можна було звіряти годинник. Ось і його брат вийшов із зали, закинув у машину сумку і вже збирався сісти за кермо. Але запримітив Філа. Макс перший гукнув.

— Малина, є розмова — Підійшов ближче.
— Ну привіт, бро. Давненько не бачились. Дай вгадаю будемо говорити про Дашку?
— Точно.

Видно, що Ден був не в захваті від зустрічі.
— Що ти їй про мене наплів? — Відразу випалив Макс.
— Ти про що? — Але Ден здогадався.
— Не валяй дурня, — Макс злився, він терпіти не міг коли з нього кепкували.
— Якщо ти про Лорен, то я лише розповів Дашці правду.
— Тебе хтось просив, а?

Тепер вже Малина витріщивши очі та стиснувши кулаки підступив до брата. Підійшовши майже впритул кинув:
— Тоді і в мене питання. Чому саме моя дівчина?
— Бо я її перший зустрів.
— І? Кажи, що ж ти замовк?
— Я не можу без неї, — чесно признався йому і собі.

Ден закипів, він штовхнув Макса в плече.
— Я не буду з тобою битися, — зробив крок назад, —я обіцяв бути чесним з тобою.
— До біса твоя чесність! Я тебе попереджав, щоб ти не ліз, —  і вмазав щосили йому по обличчю. Але Філ вчасно відвернувся і кулак лиш трохи зачепив підборіддя.
— Ти що зовсім охрінів? —  Підскочив Макс і заламав йому руку за спину.

Малиновський ударив ногою в коліно, хлопці попадали на землю. Всі в пилюці вони кубарем котились по узбіччю.
Філ був вправніший, він довго займався боксом і мав перевагу. Врешті він вхопив Малиновського за комір і притис до асфальту. Замахнувся, але через мить зупинився. Голосно вилаявшись:
— Трясця, чувак, невже ми через дівку будемо битися?! — відпустив Малиновського і сів на тротуар, дістав цигарку.
Важко дихаючи, Ден піднявся.
— Дай і мені.

Макс здивувався, але мовчки протягнув сигарету. Ден затягнувся, сів поруч.
— Ти їй сказав? —  раптом запитав Макс.
— Що саме? — Буркнув Денис.
— Що ти переходиш в "Севілью" і їдеш за бугор.
Плітки про те, що перспективного Малиновського викупляє іспанський клуб, ходили вже давно. А нещодавно вони підтвердились.

— Скажу.
— Залишиш її?
Ден знову вибухнув.
— Без тебе розберусь.
Макс випростався. Кинув недопалок, повернувся до Малиновського.
— Знай, я тепер в грі, — сказав, як відрізав. Заскочив на мотоцикл, через секунду зник.