Частина 24

— Філатов зупинився, він зазирнув в її виразні бірюзові очі.
— Дашко, що ти від мене хочеш?
— Максе, мені страшно. Залишся.

Хлопець вагався, він спіймав себе на думці, що хоче бути поруч, захистити цю тендітну, але водночас сміливу дівчинку.

— Будь ласка, — прошепотіла Даша.
— Гаразд, — здався, — а якщо я буду погано себе поводити? 
— Я поставлю тебе до кутка.
— Або я тебе, — засміявся.
— Женько, — гукнула до брата, Макс з нами трохи побуде.
— Супер! — Тоді давайте дивитися фільм. Я приготую попкорн, як знав, що потрібно залишити.

Він хутко побіг до кухні, дістав з шухляди пакунок, запхав до мікрохвильовки.

— Женя дуже любить бойовики.
— А я і не згадаю, коли останнього разу щось дивився.
— Ну бачиш, ось тобі й нагода, — дзвінко засміялася, — на те друзі і потрібні.
— А ми друзі? — Взяв за зап’ясток, обережно притягнув до себе, — ніколи не вмів дружити з дівчатами, — зізнався на вухо, поправив її пасмо волосся, відпустив.

Дарина вже сумнівалася, чи правильно зробила, залишивши Макса у себе? Вона не хотіла, щоб він наробив дурниць. Та їй і справді було моторошно, особливо вночі.

— Агов, все готово. Чому забарилися? — Женька чекав у вітальні на дивані. На журнальному столику стояла величезна миска із попкорном. Поряд увімкнений ноутбук.

— «Відчуй машину, знайди смугу і злітай»
— Що?? — брова Філа поповзла догори.
— З якого фільму цитата? Ну?
— Неуловимі месники? — бовкнув, що перше спало на думку.
— Ну ти, брате, даєш. Як можна так облажатися? Це ж «Форсаж.»

Філатов приземлився на дивані поруч з Женькою.
— Пиво є?
— Нема, кинув.
— І правильно, я тебе більше на спині тягти не буду. Он як вимахав.
— Це все футбол. І здоровий спосіб життя.
— Щось ти занадто розумним став, — усміхнувся.
— Пропоную глянути «Втікача.» Фільм — бомба, режисер впорався на всі сто, актори…
— Жека, — перебив Макс, давай вже свій попкорн, —  вмикай вже свого «Втікача», — тільки помовч.

Два рази Женьці не потрібно було повторювати. Він радів, наче маленька дитина.

Макс усміхнувся, кинув до рота жменю повітряної кукурудзи, розслаблено витягнув ноги, закинувши руки за голову. Все це йому  нагадувало родинний вечір. Хоча він давно забув, як це проводити час разом з сім’єю. Філ не почувався самотнім, але щось таки йому не вистачало.

Даша теж милувалася, як  вони жартували один з одним, як находили з братом спільну мову.

Поки хлопці дуркували та обирали фільм, Дарина швиденько прийняла душ та вдягнула піжаму. Вже було доволі пізно, тому м'який зручний одяг був цілком доречний. Вона не поспішала виходити з ванної кімнати, уважно покрутилася перед дзеркалом, розчесала довге волосся. Якесь хвилювання пульсувало всередині.

Через деякий час Даша спустилась до хлопців. Дивно, Женька спав без задніх ніг, Макса не було. «Невже пішов?» закрався сумнів. Скрип дверей налякав.

— Це я, виходив перекурити. Брательник твій відразу вирубився. Довше нахвалював сюжет, ніж щось дивився.

—  Ми цей тиждень майже не спали, — вона стиснула пальці.
— Тоді не будемо заважати, —  поставив на паузу гаджет, закрив кришку.
— Куди? 
— Що куди?
— Куди нести ноут? Я планую все ж додивитися, хто кому надере зад.  До речі, гарненька піжамка.
— В мою кімнату.
Більше йти було нікуди.

Сама ж подумала, що немає нічого поганого в тому, що приятелі разом проводять час.  Для себе ж твердо вирішила, що потім Макс відразу поїде додому.

Даша по сходах піднялася перша, Філ йшов позаду. У своєму затишному будинку, в симпатичній піжамці вона виглядала мило і чарівно.

Її фігура, навіть у широких штанцятах та сорочці привертала його увагу. Під одягом він вловив ледве помітні контури витонченої талії та мʼяко округлі форми.

Даша відчинила двері, запрошуючи хлопця увійти.
Кімната дівчини була затишною та жіночною. Пастельні відтінки прикрашали стіни, а на ліжку були розкидані м'які подушки та ковдри. Полички оздоблені книгами та різноманітними декоративними елементами, на столі ж розташовувались палітри, пензлі та фарби. Трішки далі розкидані аркуші з ескізами майбутніх картин.

Філ з цікавістю оглянувся.
Найбільше його зацікавив один малюнок, який самотньо лежав на полиці.
На ньому була зображена дівчина в білій сукні. Поряд стояв хлопець, який міцно тримав її за руку.
В його уяві промайнуло блискавкою: це ж вони. Їх перша зустріч.

Даша підступила ледве чутно.
— Згадав?
— Я і не забув ніколи, — в доказ він переплів її пальці зі своїми в міцний замок.

Даша відчувала його дихання, вдихала аромат знайомого парфуму. Вона не могла нічого з собою зробити: кожна клітинка її тіла відчувала збудження. "Що це — хімія, чи щось більше?"
Макс став для неї опорою, лише з ним вона була вільною й живою.
— Ти й справді думаєш, що я була б твоєю, варто лише захотіти? — раптом згадала.

Він потерся неголеною щетиною об її ніжну шкіру, залишаючи на щоці легке почервоніння. Зупинився, заглянув в її очі. Злегка стиснув руками тендітні плечі.

— Ні, лише якби ти  цього захотіла... А тепер давай дивитися фільм.

Дорогі читачі! Буду вдячна за фідбек у вигляді вподобайки, підписки на мій профіль, коментарю. Ціную кожного.