Частина - 19

Раптова темрява спустилася в зал. Крізь морок доносився стукіт барабанів. Точно кулі великого калібру, удари летіли в зал, залишаючи в повітрі післясмак адреналіну. Раптом крізь ніч пробився багряно-червоний прожектор. І саме в цю мить явився фронтмен гурту - високий, зухвалий, талановитий. Одягнений у чорну шкіряну куртку з блискучими заклепками. Поряд вже запалювали зал неймовірний гітарист та віртуозна барабанщиця.

—  Я в дикому захваті! — волала  Нюта.
Даша ж, не кліпаючи, слідкувала за тим, що відбувалось.
Раптом музика стихла й соліст групи звернувся до глядачів.
—  Я хочу запросити на сцену найкрасивішу дівчину, — зал вибухнув жіночим вереском. Нюта в одну мить підірвалася з лоджії, застрибала на місці, розмахуючи руками, потім залізла на крісло, щоб напевне привернути увагу, зняла свою хустку, що красувалася на тонкій шиї й почала нею розмахувати.
—  Агов, красуне, так, я до тебе звертаюсь, підіймайся на сцену!
Аня завжди досягала чого хотіла. Заграли перші акорди.
— Я хочу презентувати вам свою нову пісню, вона лірична, не дивуйтеся.
Майк, фронтмен гурту, протягнув дівчині руку, запросивши сісти на стілець.
—  А вона гаряча штучка, — посміхнувся музикант, — комусь пощастило! — Посунув до себе мікрофон і чуттєво заспівав. Блондинка світилася від щастя, підспівувала і звабливо рухалася в такт.
—  Макс, що думаєш? — поцікавився Ден.
—  Добре співає.
— У них явний конект.
— Не ревнуєш?

— Брате, ну що за балачки? Ми ж не перший рік знайомі. Кохання - зітхання, ревнощі — дурниці одним словом. От скажи, навіщо насолоджуватися однією рибкою, якщо перед тобою цілий океан?
— Даринко, зазнач, це не я сказав, — посміхнувся Ден.
— Я думаю, що Макс просто боїться серйозних відносин, — Філ зловив її зухвалий погляд.
— А ти не думай, — шкірився.
— Дене, ходімо танцювати? Щось тут нудно стало.
— Все що хочеш, красуне.
— Побачимось, —  буркнув Макс.
Даша повільно підвелась зі стільця, схожа на кішку, що граціозно витягнулася перед своїм обранцем, чарівно похитуючи стегнами. Вона взяла Дена за руку, ніжно переплела пальці в замок, м'яко потягнула за собою. Але через мить наштовхнулась на колючий погляд Максима.

«‎Ох цей погляд.» Даша його добре пам'ятала. Якби ним можна було б вбити, то Даші не  було вже в живих.. Але щось всередині дівчини волало про перемогу.

Заховавшись в натовпі Ден пригорнув кохану до себе: обережно, але гаряче. Проводячи чутливими пальцями по його щоці, вона відчула легку щетину на Деновому обличчі. Дивно, адже хлопець був завжди ідеально поголений, в ньому все і завжди було ідеальним.
— Вибач, не було часу, — ніби читаючи думки промовив Ден.
— Мені подобається, — зазирнула повними смарагдового вогню очима.
— Тоді тобі сподобається і це, — він нахилився та спробував на смак її губи. Малиновський  знав кожен їх міліметр, кожну клітинку і це наповнювало хлопця насолодою та жагою.

Дівчина відповіла. Коли Денис цілував її, Даша провалювалася в інший світ, де були лише вони вдвох. Її тіло огортав жар, почуваючи себе такою бажаною та особливою.
Пісня завершилась, потрібно було повертатись в реальність. Але Даші не хотілось повертатися. Їй стало соромно, що хотіла заставити Макса ревнувати. Не перед ним, перед Деном.

— Денисе, я хочу Женьці зателефонувати, щоб не хвилювався.
— Я тебе проведу.
— Ні. Залишайся. Я ж не маленька, через хвилину повернусь.
— Ти впевнена?

— Впевнена.

Дівчина вийшла. Ден відправився на пошуки Макса, який почав вже нудьгувати. Раптом до Філа підбігла Аня.

— Привіт, любий. Зачекався мене?
— Що?
— Кажу: сумував за своєю крихіткою? —  обняла ззаду.
— Нютко, в яку гру ти граєш? —  сердито глянув.
— Ти про що? Хоча я і не проти пограти, вона потерлась щокою, легенько вкусила мочку вуха, грайливо потягнула.
— Облиш. Не зараз, — трусонув плечима, наче намагаючись скинути з себе набридливу муху.
— Прояснімо. Я тобі колись щось обіцяв? Чи можливо ми клялися один одному у вічному коханні?Було таке?
— Ні, але я думала між нами щось є.
— Є, і ти знаєш що. Сонце, залиш свої казочки для майбутнього чоловіка.
Аня з широко розплющеними очима дивилась на Максима.
— Так, я вже давно знаю, що твій татусь знайшов тобі належну партію. Й восени ваше весілля. Давай по чесному. Ти хотіла нагулятися, я тобі в цьому допоміг. Але все. Нічого більшого, — спокійно, без емоцій промовив Максим.
— Але ж Максе…
Блондинка хотіла щось заперечити, але Філ не дав їй договорити.
— Послухай, я не проти. Будь щасливою зі своїм мільйонером, тринькай його грошики, мороч голову. Але йому, не мені… Якщо це все, то я палити, — хлопець підірвався, не озираючись попрямував до виходу.

Даша вийшла на подвірʼя. Дістала з кишені телефон, набрала номер брата.

— Привіт. Як справи? Все добре? Зі мною теж, — декілька хвилин розмовляла з Женькою, переконавшись, що у брата все добре, вона поклала слухавку.
Ніч була такою тихою, зоряною, десь з моря віяв свіжий вітерець. Дарині захотілося ще постояти на вулиці.

Поряд крутилися хлопці, вони голосно розмовляли й про щось весело сміялися. Один з них запримітив гарненьку лялечку. Врешті він наважився заговорити до Даші.
— Чому така красуня сумує? — Вона озирнулась, поряд з нею стояв симпатичний незнайомець, злегка напідпитку.
— Красуня вийшла трохи відпочити.
— А чому сама?
— Я не сама.
— Нумо знайомитися. Рома.
— Даша. Але відразу попереджаю: в мене є хлопець.
— Ревнивий?
— Сподіваюсь, що ні.
— Я б на його місці ревнував.
— Будеш? — в руках він тримав пляшку шампанського.
— Ні, — дівчина посміхнулася, — мені вже час.
Даша попрямувала назад до клубу.
— Чекай, — незнайомець намагався її зупинити, — залиш свій номер, — та раптом звідкілясь виринув Ден, ставши між ними. Злий, наче трапилося щось страшне.