Частина 17 - Концерт: спроба поладнати

Ідея піти разом з Максом на концерт була ще та. Даша не розуміла навіщо їм так «тісно» спілкуватися.
— Даринко, Макс мій брат, ви мені обоє дорогі. Я хочу, щоб ви ладнали, це важливо для мене, — сказав якось Малиновський.
— Макс тільки здається поганцем, насправді…
— Насправді він таким і є, — пробурчала Даша, але вголос все ж видавила:
— Я спробую.
Даремно дівчина вирішила, що більше не побачиться з цим нахабою. Навіщо? Адже все так добре.Тепер коли Даша одужала вони з Деном майже не розлучалися. І тут на тобі: «Спробуй поладнати». Але в глибині душі дівчина розуміла, що Ден сумує за Максом.

Адже ж вони з самого малечку разом, і, чесно кажучи, вона не хотіла ставати на заваді їх дружбі. Тим паче, правильно сказав Денис: «Все що було в минулому, нехай там і залишається.» Вона зробить це. Ради нього... «До того ж, що могло поганого статися на концерті?»

Намагаючись домовитися сама з собою Даша стовбичила біля дзеркала.
«Відтягуй скільки хочеш, а сьогодні цей момент настав. Будемо ладнати.» Далі вона перевела погляд на годинник - вже майже сьома, і до неї дійшло, що ще трохи та запізниться.

Вона швиденько дістала косметичку і почала робити макіяж. Їй хотілося  виглядати на всі сто. Тому Даша ретельно нанесла туш для вій, роблячи їх пишними та виразними. Додала трішки рум'янцю на вилиці, абрикосовий відтінок помади доповнив її образ, надаючи губам природного блиску. Кілька штрихів і макіяж був готовим.

Щодо вбрання, то тут завдання виявилося складнішим. Ретельно перебираючи одяг, який лежав на ліжку, дівчина дійшла до висновку, що їй просто катастрофічно нічого одягнути!

Вона знову і знову крутила в руках блузки, сукні, спідниці і брюки. Їй потрібно було те, в чому б вона почуватиметься впевнено і комфортно.

Даша витягла з полиці червону сукню, яку купила минулого літа. Але щось було не так. Сукня виглядала чудово, та не сьогодні. Ні, не цього вечора.

Вона спіймала себе на думці, що навіть не знає назву гурта на який її запросили. Ще б, коли почула,  що прийде Макс - інше з голови вилетіло. Знала лише, що це точно не попса. Якщо пам'ять не підводить, то рок. З цього вона вирішила і відштовхуватися.

Раптом дівчина знайшла блакитний топ, що мав легку та приємну на дотик тканину, до нього пасували чорні потерті джинси, які підкреслювали її стрункість, і, звісно, як тут без шкіряних босоніжок на високому каблуці.
Завершальним акцентом став срібний ланцюжок з підвіскою у формі гітари - подарунок від хрещеної.

Зібравши волосся у високий хвіст, вона залишила декілька пасм навколо обличчя. Все. Вона готова. Якраз вчасно, через хвилину до будинку під'їхав Ден.

— Женько, я побігла. Буду пізно. На столі вечеря, не сумуй, — встигнула крикнути братові перед тим як зачинити двері.

Але ось несподіванка. На вході стояв Рендж Ровер, але це зовсім не Денисова машина. А чия? Через мить перед нею нахабно постав Максим: таємничий і привабливий, з посмішкою за яку можна було б душу продати.
— Привіт, я за тобою, — як ні в чому не бувало привітався хлопець, — і відразу додав, — Ден трішки затримується на тренуванні, ми його по дорозі заберемо. Це ж не проблема?
— Не проблема.
— Тоді прошу, —  відкрив дверцята перед нею, що зовсім не було в його стилі.
«Заспокойся, все добре», — думки крутилися в голові, але серце скажено калатало. Проте з виду дівчина була цілковито спокійна. Вона підійшла до машини та сіла на заднє сидіння.

— Привіт, — за кермом привіталась блондинка, — я Аня, дівчина Макса, — з ходу розставила всі крапки.
Макс промовчав, лише криво усміхнувся та сів поряд з Нютою.
— Приємно, Даша.
— Бідненька, в таких хащах живеш, — бовкнула блондинка, невдоволена, що прийшлось їхати по бездоріжжю.
— Красунечко, не всім же щастить мати в центрі квартиру. Хтось сам заробляє, а не живе за рахунок предків, — надто спокійно відповів хлопець.
Даша і слова не промовила. Єдине, що вона хотіла, це те, щоб Денис швидше був поруч.
— Максику, в житті кожен отримує те, на що заслуговує.
І тут Даша не втрималась:
— Тобто на хороше заслуговують багатії. А всі решта — самі винні. Ти це мала на увазі?
— Дорогенька, звідки мені знати , я ж не решта.
— Стоп, дівчатка, — втрутився Філ. Ми хіба нікуди не поспішаємо?
— Ти правий, котику.
— Тоді рушаймо.
Аня нарешті завела машину і двинулась з місця. Дарина втупилася у вікно, не слухаючи більш їхнє базікання..

Нарешті вони подолали декілька кілометрів і звернули на шосе, яке вело прямісінько до Денисової бази. Футболіст вже стовбичив у воріт, вдивляючись в темряву. Нарешті Денис до них приєднався.

— Всім привіт, — ніжно поцілував Дашу в щоку, — сумували за мною?
— Дуже, — притулилася до хлопця Дарина.
— Все добре? Вибач, трішки запізнився, прошепотів на вухо Малиновський.
— Все гаразд, просто скучила…
— Вам ніхто не говорив, що шепотітися на людях не гарно? — повернувся Філ.
— Не заздри, брате, — лише всміхнувся Малина, й додав, — готові відриватися?
— А то!
— Нютка, включай нашу! — Раптом закомандував Філ.
— Queen! — в один голос крикнули хлопці.
— Боже, хлопчики, XXI століття, — пробурчала Нюта, але слухняно перемкнула на трек, який вже не раз грав в цій машині — «We Will Rock You»

Перші акорди та хлопці, не соромлячись, горлали пісню. На додачу плескали в долоні й тупотіли ногами.
— Агов, не проломіть підлогу, — з усією серйозністю крикнула блондинка. Але вона була задоволена, що дістала Максима. Хоч би на вечір. Тому нехай робить, що хоче.