Частина - 14

- Сама?

- Якщо ти маєш на увазі Дена, то так. Він відійшов.
- І довго ти йому голову морочиш? - різко, без передмов, сказав Макс.
- Нікому я нічого не морочу.
- Добре влаштувалася?
- Ти про що?
- З одним вдень, з іншим вночі.
- Та як ти смієш? - Даша хотіла дати ляпаса, але Макс вправно перехопив її руку.
- Ти мені ніхто. Ден інший, а ти… ти ..
- Хто?
- Покидьок, - ледве стримуючи сльози промовила Даша. Її обличчя розчервонілось, голос тремтів.
- Ось де ви, - почувся рятувальний голос Дена.
- Де тебе носить? Я вже заморився розважати твою дівчину.
- Погано стараєшся. Даринка зовсім сумна.
Даша мовчала, вона хотіла бігти куди очі дивляться, але не могла зробити і кроку.  Образа клубком стояла в горлі.
- Даринко, ти гніваєшся за те що залишив тебе саму? Вибач, сонечко, все, тепер я тільки твій. Ну посміхнись.
Якби ж причина була тільки в цьому, вона метнула блискавкою в Філа.
- Думаю Даші просто скучно, - знущався Макс, - розважимося?
- Що пропонуєш?
- Набратися до чортиків, - хмикнув Макс.
- Не варіант, - засміявся Малиновський.
- Шкода. Маю ще варіанти.
- Дене, може пройдемося вдвох? - перебила Даша. Вона зрозуміла, що ситуація от-от вийде з під контролю.

- Звісно пройдемося, але втрьох. Ви попались в лапи пірата, назад дороги нема.
Після цих слів він закинув руки на плечі Дена, давши зрозуміти, що нікуди він не дінеться.
- Йдемо купатися, - рішуче гукнув Макс.
Даша брала купальник. Вона знала, що вечір продовжиться пінною вечіркою. Про це писалося в запрошенні. Але настрій був зовсім не той.

Вже сутеніло. Встановлені прожектори м’яко світили на воду, яка нагадувала дзеркало: гладке та блискуче. На м’якому піску стояли шезлонги, де можна було відпочити. Поряд йшло шоу барменів. На столиках стояли таці з сиром та екзотичними фруктами. Доріжка світилася від вогників і спускалася до самого моря. Для безпеки гостей частина води була натягнута сіткою, не дозволяючи запливати занадто глибоко. Поряд пильнували рятувальники.

Даша знайшла переодягальню. Дівчині хотілось сховатися і перевести подих. Врешті - решт вона не могла ховатися вічно, тому одягнувши чорний суцільний купальник з відкритою спиною повернулася до хлопців. Вони вже встигли переодягнулись в шорти та жартували на березі. Обоє підтягнуті з гарними фігурами. У Макса на плечі було татуювання у вигляді чудернацького візерунка: компасу зі стрілою. Тоді, на маяці, в їх першу зустріч, вона так і не змогла його розгледіти. А зараз була можливість.
- Секс на пляжі? - ввірвався в думки Філ, протягуючи бокал з напоєм.

Вона зрозуміла його недолугий жарт, і чудово знала, що це лише назва напою. Але це вже занадто. Її очі горіли вогнем, це заводило Максима ще більше. Йому хотілося ї розізлити. Він жадав зіпсувати цій дівчинці настрій, так само як і вона йому зіпсувала.

Але Даша трималася стійко, роблячи вигляд, що цього нахаби не існує. Вона просто мовчала, потягуючи через соломинку напій. Макс про щось бубнів з Деном.
- Які люди. Раптом підійшов іменинник, - Дене! Як я радий.
- Алексе, з Днюхою, вітаю, друже. Знайомся, це Даша, моя дівчина.
- Привіт. Як тобі вечірка? - звернувся до неї Алекс.
- Все супер, дякую за запрошення.
- Пусте, це все Макс, ну і мої гроші, - засміявся.
- Покатайтеся на скутерах. Це бомбезно, - він кивнув на новенькі водні мотоцикли, які качалися на хвилях.
- Давайте перегони зробимо, а Максе?
- А чом би ні?
- Дене?
- Я пас. Краще з Дариною побуду.
- Дівчинку не покатаєш? - наполягав Алекс.
Це не для неї. - хмикнув Філ.

- А чому ти раптом вирішуєш, що для мене, а що ні? - зиркнула Даша, намагаючись з усіх сил відповідати спокійно.
Максим відморозився, удавая, що її не чує..
- Даринко, це небезпечно, - згодився Ден.

Таке враження, що ці хлопці вирішили все за неї.
Дратувало ще те, що Дену весь час приходили повідомлення на телефон, він був водночас і з нею, але таке враження, що десь далеко.
-А ти не можеш просто вимкнути телефон? - не витримала Дарина.
- Ні, я повинен бути на зв’язку.
- Зрозуміло.
- Дашо, без образ, це моя робота. Я інакше не вмію. Але це не значить, що ти мені не важлива, ще пару хвилин і я вільний.
- Без проблем. Піду покатаюсь. Алексе, зіставиш мені компанію, - гукнула дівчина до іменинника, підійшовши ближче до берега.
- Вибач, красуне, вже зайнятий, - поряд з ним сиділа блондинка, - стрибай до Макса, позмагаємось хто перший.
На скутері, розкачуючись на хвилях, сидів Макс.
- Сідай, якщо не боїшся.
- Не боюся.
Хлопець посміхнувся. "Яка ж вона все-таки зухвала".
- Але нам потрібно поговорити, - твердо промовила дівчина, - їй хотілося нарешті розставити всі крапки та припинити цей цирк.
- Поговоримо, якщо погодишся на змагання.
Даша вагалася, але врешті-решт перекинула ногу і сіла на скутер позаду хлопця.
- Тримайся міцніше, Безстрашна.

Мотори заревли, перегони розпочалися. Завданням було пропливти до буїв, зробити коло навколо них та повернутися до старту. Макс відразу вирвався уперед. Не жага перемоги охопила його. Ні, він хотів провчити це дівчисько, заставити її жалкувати, що так вчинила з ним. Адже ніхто не має права гратися з його почуттями. Він сам не розумів їх і ще більше від того злився.

Філ давив на повну, бризки розліталися на всі боки, скутер колихався наче паперовий кораблик при зливі. Даші стало страшно. Вона заплющила очі та зціпила зуби. Ще мить, скутер схилився на бік, корпус зачерпнув води і дівчина відлетіла наче пилинка, секунда - і холодна вода накрила її з головою. Жах охопив Максима. Йому здалося, що Даша загинула.