Частина 13 - Вечірка

Сонце тільки зійшло, посилаючи перші ліниві промені на землю. Більшість людей ще солодко спали, але Макс давно вже був на ногах. Він не був «жайворонком і, чесно кажучи, ненавидів підійматися засвітла.
Але коли справа стосувалася роботи, все інше відходило на другий план. Він любив свою справу і віддавався їй на всі сто відсотків, а можливо, і більше.

Обходячи вдруге узбережжя він знову і знову знаходив неточності. В руках Філ тримав рацію, через неї Максим давав вказівки робітникам.
- Хлопці, тут проблема з ілюмінацією. Так діло не піде. Ви що! Проводку потрібно закріпити на три метри вище від води. Буде приплив, замкне на хрін усе! Половина міста сидітиме без світла.
- Хто вигадав проводити освітлення на забутому Богом узбережжі? Навіщо? - бурчав електрик, - безліч ресторанів, клубів. Для чого вигадувати велосипед?
- Клуби – минуле століття, народ бажає ексклюзиву. За нього платять добрі гроші. Так, хутчіше, до початку залишилось десять годин. Все має бути ідеально.

Підійшло ще кілька осіб з необхідними інструментами, справа пішла швидше. Одні – натягували провід, інші – перевіряли контакти, треті – тестували лампочки. Макс уважно стежив за кожним процесом, часто сам ставав до роботи. Адже тільки він знав, який повинен бути кінцевий результат.

Максим спеціально обрав «дикий пляж», адже його можна було обладнати «з нуля». Хлопець знав, що буде складно, але результат того вартий - зробити мегакруту вечірку, аналогів якої тут ще не було. Підготовка розпочалася місяць тому. І ось нарешті наближалася до фінішу.

Над тематикою вечірки Філ довго не думав, ідея прийшла сама: присвятити захід кіношним супергероям. А локації зробити в стилі найвідоміших фільмів. Обов'язкова умова – дрес-код!
Макс продумав все до дрібниць, він здогадався, що дехто може прийти в схожих костюмах. Щоб уникнути непорозумінь, за місяць до вечірки він запускає сайт, де гості вказували своїх героїв.

Настав вечір 30 липня, комусь непримітна дата, а для багатьох ключова подія року. День Народження головного мажора міста, сина власника мережі супермаркетів, Алекса Терлецького.

Черга біля червоної доріжки була велетенською, здавалося, що молодь зібралася, як мінімум на концерт Леді Гаги. З дорогих машин виходили місцеві селебриті. Вишенькою на торті було їхнє вбрання. З елітних авто виходили: Боні та Клайд, Брати Сальвадоре, Венздей, Клеопатра та інші. Сам Макс зустрічав гостей у костюмі Джека Горобця. З одного боку - це було банально, з іншого – образ «злегка не в собі пірата» підходив йому якнайкраще.

На вході стояли сек'юріті, які звірялися зі списком запрошених та пропускали всередину комплексу.
Гості йшли червоною доріжкою спеціально постеленою для вечірки. Зупинялися біля фотозони, де робив фото запрошений фотограф. Звучали саундтреки з фільмів, посилюючи атмосферу вечора. Винуватця свята ще не було, тому гості розмістилися в лаунж зоні.

Перше, що привертало увагу – це білий намет, зітканий з напівпрозорої органзи. Всередині розміщувалися невеликі столики, застелені білою скатертиною. На кожному красувався букет білих троянд. Офіціанти пригощали різноманітними стравами та напоями. Народ розважався, попиваючи коктейлі, потягуючи кальян; молодь ділилася останніми новинами та плітками. Найвеселіші – ритмічно рухалися під модний трек топового діджея.

Поряд розташовувався кінотеатр просто неба з величезним екраном на якому крутили головні прем'єри. Деякі гості вже встигли відпочити, зручно вмостившись на м'яких пуфах.
Авто Малиновського безшумно припаркувалося біля входу.
Хлопець не дуже хотів заморочуватися з костюмами, якби не дрес - код він би прийшов у своєму звичному одязі. Але ж ні, не можна. На поміч прийшли стилісти, яких відразу знайшов його менеджер. Вислухавши консервативні побажання клієнта, вони підібрали для Дена і Даші яскраві образи «Містера і місіс Сміт».
Ден вийшов з машини, відкрив дверцята, подаючи руку коханій.
Даша виглядала ефектно: спокуслива чорна сукня з вирізом підкреслювала білосніжну шкіру і струнку фігуру дівчини. Хвилясті локони спадали вниз, м’яко та елегантно.

- Ти неймовірна, - він притиснув її, цілуючи в щоку.
- Якось мені незручно, - чесно призналася Даша, всі витріщаються.
- Ще б, всі бачать, яка ти красуня, - усміхнувся білосніжною посмішкою Малиновський та продовжив.
- Сам ненавиджу вечірки. Знайдемо Макса, буде цікавіше. Ось побачиш.
Тримаючись за руки, під пильний погляд оточуючих, вони зайшли всередину шатра. Ден привітно вітався та знайомив Дашу з друзями. Переводив погляд з однієї компанії на іншу, когось шукаючи. Нарешті він набрав знайомий номер.
- Брате, ми вже на місці, де тебе носить? - почувши щось в слухавці Денис засміявся.
- Добре, чекаю.
- Це Макс, сказав зараз буде.

І справді, через декілька хвилин, за спиною почувся знайомий голос Філа, який травив непристойні жарти, що було в його дусі.
- Агов, Максе! Ми тут, - махнув Ден.
Декілька кроків і Максим порівнявся з Деном та його дівчиною.
- Привіт, - радісно обняв друга.
Але Макс стояв як вкопаний, неначе привида побачив.
- Знайомся, це моя Даша.
Максим не відразу зрозумів, що то за прикол такий. Чи може він спить? Перед ним і справді стояла Даша. Така ж чарівна і спокуслива як завжди. Але чому поряд з Деном? І що означає ото «моя»? Вони зустрілися поглядом. Даша зблідла. До нього дійшло: вони разом. Але як?? Як таке могло статися?

Денис щось весело бубнів. Слова пролітали повз вуха Макса. Лише оте “моя” крутилось в голові. Що тут скажеш? Макс почувався зрадженим. А Даша зрадницею.
- Привіт, - процідив Максим нарешті, - він криво посміхнувся, але погляд його залишився крижаним і колючим.
О, ти викапаний пірат, - сміявся Ден, намагаючись торкнутися до трикутки, як до тебе тепер звертатися? Капітане Філе, чи може Максе - горобцю?
За інших обставин Макс точно б віджартувався. Але зараз хлопець навіть оком не моргнув. Він наблизився до дівчини. Але не знайшовши слів звернувся до Дениса.
- Ви надовго?
- О це так, нахмурився Ден, - ми тільки-но прийшли, а ти нас вже відправляєш. Бро, ти ж мені всі вуха прожужав, що хочеш побачитися.
-Так, хотів. Але..
Раптом він замовк.
- Але?
- Не бери в голову, брате, пам’ятаю, що ти не любиш вечірки та й усе.
- Хотів Дашу вигуляти та нарешті вас познайомити.
- І як тобі? Все подобається? – З уїдливою посмішкою звернувся до дівчини.
Так, - ледве промовила Даша, відчувши в горлі клубок.
- Супер. Розважайтеся, - кидає Макс, - сорі, мене вже зачекалися гості. Як то кажуть пірати: «На абордаж».  Зустрінемося пізніше. Радий тебе бачити, друже, - він хлопнув його по плечу. На Дарину навіть не глянув.
- Дивний він сьогодні, - хмикнув Ден, - Не звертай уваги, ходімо чогось вип’ємо. Даш?
Дарина не слухала. Вона з усіх сил намагалася впоратися з лавиною почуттів, яка звалилася на неї.
- Дашо? Та що сьогодні з вами?
- Все добре. Замислилася про своє.
Денис обійняв її за плечі й ніжно прошепотів.
- Кажуть, тут є кінозал, де можна усамітнитися  на останніх рядах.
- Заманливо. Але спочатку хочу шампанського.
Малиновський засміявся. Це вперше він чув подібне від дівчини. Запевнивши, що він недовго, хлопець залишив дівчину наодинці зі своїми думками.