Частина 10 - Знайти пропажу

Даша почувалася щасливою. Вперше за довгий час вона спромоглася забути про свої проблеми. З появою Дениса її життя набуло нових фарб. Вона почала частіше посміхатися, і така Даша їй подобалася більше.

 Вона припускала, що хлопець у її житті ненадовго. Вони з різних світів і навряд чи мають майбутнє.
Але зараз вона не хотіла аналізувати, а просто насолоджувалася моментом, і хай буде, що буде.

Даша не одразу зрозуміла, що її брат ще не повернувся. Женя завжди в такий час уже був удома. Новина, мов холодний душ, повернула її в реальність.

Вона дістала мобілку і почала набирати знайомий номер. Але, крім довгих гудків, нічого не почула. Дивно, брат завжди брав слухавку або відразу їй телефонував. Вона почала нервувати.
«Де його носить? Може щось трапилося?»
Даша боялася, що могло статися страшне. Адже так було із її батьком.

Вона пішла на кухню, випила води, глибоко вдихнула. Треба було заспокоїтись. Дівчина знову схопила телефон і нервово почала набирати Женьку.
Нарешті, у слухавці пролунав ледь чутний голос. Вона впізнала брата, але його мова була нерозбірливою. Він був п'яний.

– Сестричко... все чу-до-во, - по складах вичавив хлопець. Я в порядку. Даша… ти чуєш?

–  Чую, де ти?

– Де, де…Там, де добре, на стадіоні.

–  Нікуди не йди, я скоро буду.
Але в трубці почувся гудок, потім «абонент недоступний».
Даша побігла в спальню, зняла з себе купальник, дістала з верхньої полиці джинси і першу ліпшу футболку. Швидко переодягнулася, різким рухом стягнула гумку, розпускаючи вологе волосся.
Вона викликала таксі, і швидко вискочила надвір.

Перед входом на стадіон стояли дві тачки, з відчинених дверей голосно репетувала музика. Народ танцював і співав. На Дашу ніхто не звертав уваги. Вона почувала себе не у своїй тарілці, але йшла далі. Десь далеко горіли сміттєві баки. «Дивно, кому спало на думку їх підпалювати?»

Вона й не здогадувалася, де шукати Женьку, тому просто йшла навмання, вдивляючись у незнайомі обличчя.
Раптом вона почула рев моторів і вереск гальм. В Повітрі просочився запах горілої гуми. В очі несподівано вдарило яскраве світло. Даша не одразу зрозуміла, що на неї летить машина. В останній момент хтось різко дав по гальмах, вивернувши кермо вліво так, що тачка відлетіла убік. Ще секунда і сталося б непоправне.
З автомобіля долинула лайка, звідти виліз розлючений гонщик.

–  Куди преш, дурепа?! – репетував водій.
Даша була в ступорі, вона відійшла на узбіччя. За кілька хвилин під'їхав мотоцикліст. Він стрибнув з байка та підбіг до хлопця.

–  Ти в порядку?

–  Максе, ти бачив?! Ну ні, заїзд не зараховується, вона зірвала перегони, переграємо!

–  Охолонь, що трапилося? Я ж казав, обкуреним за кермо не сідай.

–  Облиш, Філе, ти ж мене знаєш! Правду кажу, он Дімон підтвердить, –  він показав рукою на хлопця, що сидів навпроти.
Але Дімон був зайнятий якимсь дівчиськом.

–  Познайомимося? – липнув хлопець.

– Я шукаю хлопчика, ти не бачив? Світловолосий, звати Женя.

–  Сонце, навіщо тобі хлопчик, коли перед тобою чоловік? - Він нахабно обійняв її за талію, рука ковзнула нижче по стегні.

–  Відвали, придурку!
Даша відштовхнула його.Спробувала піти, але нахабник схопив її за лікоть:

–  Тебе мама не вчила манер?
Він посадив дівчину поряд. Ткнувши в руку пластиковий стаканчик з віскарьом –  додав:

–  Поки не вип'єш зі мною, нікуди не підеш.
Даша не злякалася, щобільше, вона розлютилася. Дівчина втрачала дорогоцінний час через цього виродка, а не займалася пошуком брата.
Почувши сварку, Макс підійшов ближче. Він дивився на «скандалістку». Було темно, але при світлі ліхтарів вдалося її розгледіти.
«Стоп. Не може бути».
Даша теж його впізнала.

–  Ха, Безстрашна. Оце зустріч. Вирішила хильнути після навчання? - Нічого розумнішого хлопець не придумав. Він був здивований і не міг зрозуміти, що тут відбувається.

–  Швидше після роботи.
І в доказ того вона одним махом випила вміст склянки. І одразу ж закашлялася.

«Навіщо?» –  крутилося в її голові. Але вже було пізно.
Все ж таки хвилювання далося взнаки.

–  Ого! Уважуха. Запий, –  простягнув пляшку з Колою Дімон.
Даша жадібно ковтнула. Не допомогло. У роті все горіло і залишився неприємний смак. Дівчина не очікувала побачити сьогодні Максима, та й взагалі не очікувала його більше побачити.

–  Дашка, ти зірвала шалені перегони. Але найгірше, що через тебе мало не постраждав мій друг, –  сказав Філ.

–  Я через нього теж мало не постраждала
–  А що ти тут робиш?
–  Нічого, - процідила дівчина, їй не сподобався тон хлопця і те що він почав її звинувачувати.
–  Ну раз нічого, то не буду вам заважати, –  наче відрізав хлопець.
«Нащо взагалі вона мені здалася. Нав’язуватися не буду. Хай і не чекає».
Він махнув рукою Дімону, повернувся і вже зібрався йти.
–  Максе, я шукаю брата, допоможеш? – зупинила його дівчина.

–  Я допоможу, –  видав Дімка, –  за поцілунок знайду будь-кого.
Даша смикнулася і піднялась на ноги.

–  Сама впораюся!
Вона швидко пішла геть, майже побігла. В голові затьмарилося. Чи то від випитого, чи то від всього що відбувалося з нею.
Через пару хвилин дівчина почула за спиною ревучий звук мотоцикла. Макс перегородив їй дорогу.

–  Я тобі допоможу, а ти мені розповіси, куди минулого разу втекла. Іде?
–  Іде.
Їй нічого не залишалося, як погодитись. Шанси знайти брата без допомоги Філа були мізерними. Швидше за все, вона знайде пригоду на одне місце, ніж Женьку.

–  Ну, і хто твій брат? Ім'я? Прізвисько?

–  Женя, йому 13 років. Невисокого зросту, худорлявий.
Макс знав лише одного малолітку, який вештався на стадіоні. Його раптом осяяло.

–  Жека, чи що?! Трясця, я не знав, що він має сестру.

–  Ти його бачив?

–  Сідай, –  скомандував Макс.
Даша перекинула ногу через сидіння, сівши позаду Максима.

–  Тримайся міцніше, попередив Філ.
Вона легенько зімкнула пальці навколо його спини, намагаючись не сильно притискатися.
Хлопець миттєво завів байк, Даша похитнулася, але встигла вхопитись за Максима. Добре, що вона здогадалася одягнути джинси. Її рука ненароком ковзнула під футболку, торкнувшись теплими пальцями до його накачаного торса. Вона миттю висмикнула руку, а Макс лише посміхнувся.