Частина 9 - Більше за дружбу

Денис завершував ранішню пробіжку. Зараз він прийме душ і знову поїде до неї. Вони знайомі лише місяць, та за цей короткий час він встиг прив'язатися до Даші. Між ними зародилася щось подібне до дружби. Хоча Денис ніколи не вірив у дружбу між хлопцем та дівчиною. Та й зараз не мав ілюзій.

Вийшло так, що заправка, де працювала Даша була по дорозі до місця тренування Дениса. І кожного ранку він зупинявся там випити кави. Та й звісно провести декілька вільних хвилин у компанії Дарини.
Дівчина була красива та розумна, а ще з нею було цікаво. Він не любив ляльок, яким крім клубів та дорогого ганчір’я, нічого в житті не потрібно. Хоча з такими на порядок простіше: ти їм даєш чого вони хочуть, натомість отримуєш те, чого хочеш ти. І всі щасливі. А Даша була інша. Вона нічого не просила і незрозуміло, що у неї на думці. Але з дівчиною було весело і легко, а ще вона дещо непередбачувана, чого не вистачало консервативному Малиновському. Цим вона була чимось схожою з Максом. Врешті-решт Ден запланував їх познайомити, ось тільки знайде час.

Інколи Денис просив Дашу щось намалювати, тоді вона брала олівець і зображувала смішні шаржі з яких вони разом жартували. Денис поважав її за незалежність. Вона була єдиною його знайомою, яка у свої роки вже працювала і сама заробляла гроші. Малиновський знав наскільки це важко. Він помічав, що Даша втомлюється і хотів їй допомогти, наполягав, щоб вона більше відпочивала. Навіть пропонував допомогти грошима, на що дівчина категорично відмовилася.

Даша знала, що сьогодні побачить Дена. І вже ловила себе на думці, що чекає десяту годину коли зазвичай приїжджає  хлопець. Але досі не розуміла чим зацікавила його? Адже Ден міг обрати будь-яку дівчину. Можливо, це якась гра? Вона не хотіла, щоб хлопець, награвшись зник, тому не поспішала підпускати його ближче.
— Привіт, — пролунав знайомий голос.

— Привіт, — на її обличчі промайнула усмішка.

— Які плани на сьогодні?

— Ну раз застав мене на роботі, відповідь проста — працювати.
Ден скривився. Відвідувачів не було, і друзям ніхто не заважав.

— Дашуль, — нахилився через стійку хлопець, шепочучи щось на вухо.
Ірка (Дашина напарниця), напружила слух, намагаючись вловити про що говорить відомий красень з цією замухришкою.

— У мене сьогодні один вихідний, — продовжив хлопець, —і я хочу провести його з тобою. До того ж я все залагодив, – підморгнув Малиновський.

–Уявляєш, твій шеф – фанат «Олімпіка». І дуже зрадів квиткам на суботню гру. Прикинь, він зовсім не проти відпустити тебе раніше.

— А раптом я проти?

В тебе інші плани? – підняв брову хлопець.

— Ні! – дзвінко засміялася Даша.
Ірка невдоволено пирхнула, а Дашка побігла переодягатися.
Плюхнувшись на знайоме сидіння, вона відразу пристебнулася ременем. Денис не любив коли нехтують безпекою.
Ден, ставши успішним все одно залишався домашнім хлопцем. Він любив розповідати про себе та батьків. Відразу було видно, що він ріс у благополучній родині, чим Даша не могла похвалитися.
Міцна сім'я, де кожен один за одного була її найзаповітнішою мрією. І до зустрічі із хлопцем вона вважала її утопією.

— Обернися, — загадково промовив Малиновський.
Даша повернула голову і не повірила своїм очам. На задньому сидінні красувався величезний букет червоних троянд.

— Я подумав, що ще жодного разу не дарував тобі квіти.
Даша на мить застигла від подиву, вона навіть привідкрила рота, маючи намір щось відповісти, але не знайшовши потрібних слів так і продовжувала мовчати. Гарні вчинки вона бачила лише у фільмах. Потайки вона мріяла, щоб і з нею трапилося щось романтичне. Але явно не була готовою до цього. В її житті не було місця для сюрпризів, принаймні для приємних.
— Дене, дякую. Не треба було,- але по її блиску в очах він зрозумів, що потрапив в ціль.
Малина любив дарувати подарунки, більше, ніж отримувати. Йому подобалися емоції, які він приносив іншим людям. Ден щиро вважав, що гроші потрібні для того, щоб їх витрачати.

— Вгадай, куди ми поїдемо?

— Не знаю, — замислилася на мить дівчина, — куди?

— На пляж.Ти давно була на морі?

— Давненько…
Останнього разу вона була в бухті Фенікс. Дівчина відразу згадала того вечора коли зустріла Максима.

— Мені не подобається ця ідея, далеко їхати, та й купальника в мене з собою немає.

— Можемо купити. Дорогою є торговий центр. Виберемо щось.

— Ні!
Даша так різко відповіла, що хлопець зрозумів: немає сенсу з нею сперечатися. Хоча для нього це були дрібниці. Але якщо вона проти, нехай.

– У мене вдома є купальник.

— Значить, махнемо за ним, справ то.
Але в душі Денис тріумфував. Він досі не знав, де живе дівчина. Даша весь час ухилялася від відповіді. А тут така можливість.

— Поїхали, — вона зрозуміла, що Малиновський сповнений рішучості, і не відступить від свого.
Через деякий час вони під'їхали до старого будиночка. Ден провів поглядом її оселю, але нічого при цьому не сказав. Він радів, що знає тепер, де живе Дашка.
Дівчина вийшла з машини, хлопець пішов за нею.
– Я допоможу занести троянди.
—  Дякую.
Даша розкусила хлопця: він хотів зайти. Нічого не залишалося, як запросити його. Вони пройшли в невеликий дворик, усередині росла клумба, усіяна ірисами, конваліями і незабудками.
Даша смикнула двері, але вони були замкнені. Виходить, брат ще не повернувся зі школи. Вона дістала з сумочки ключ.
Позаду нетерпляче тупцював Малиновський, притискаючи до грудей величезний букет.
Двері зі скрипом відчинилися, вони опинилися в маленькому коридорі.

— Проходь почувайся як вдома.
— Ти сама живеш?
—  Ні, з братом, — обережно відповіла дівчина.
— А батьки?
— В нас лише мама, тато помер ще як я була маленькою. Та ми з мамою не живемо разом…
— А як так?
— Виходить що так, але я не хочу про це говорити, — чесно відповіла дівчина.
Денис не розпитував її більше, він зрозумів що ця тема табу, і не хотів засмучувати Дашу. Але для себе вирішив, що спробує дізнатися про історію цієї дівчини.
Незабаром вони опинилися у вітальні, яка була поєднана з кухнею. В очі впали два великі вікна, які виходили на сонячний бік, і тому в кімнаті весь день було світло. Гарні штори надавали затишку. На підвіконнях стояли вазони з орхідеями. На стінах висіли Дашини картини.
Видно, що дівчина намагалася, на скільки вистачає у неї можливості облаштувати будинок.
Денис сів на зручному диванчику, попросив води, а сам з цікавістю став роздивлятися інтер'єр.

— Я швидко переодягнуся, а ти якщо хочеш, включи телик, сказала Даша, ставлячи букет до вази.
Малиновський мляво потягнувся за пультом, наклацав спортивний канал і на кілька хвилин залип біля екрана. Саме йшов футбол.
Незабаром Даша вийшла із-за дверей. На пляж вона вибрала світлі короткі шорти та яскравий бірюзовий топ. Дівчина зібрала волосся у високий тугий хвіст і виглядала дуже спокусливо.

— Я, напевно, переодягнуся, — раптом засумнівалася Даша.
Денис повернув голову і швидко підвівся на ноги. Він будь-що хотів їй перешкодити. Підійшовши до Даші, взяв її за руку і раптом поцілував тильну сторону долоні.

— Ти суперово виглядаєш, навіть і не думай у собі сумніватися.
Він здогадався, що зараз чудова нагода перейти ту чортову межу між їхньою дружбою і чимось більшим.
Денис провів рукою по її волоссю, дбайливо поправляючи за вухо неслухняний локон. Він обережно обійняв її за талію та притяг до себе.