Частина 5 - Даша

Сьогодні був нічим не примітний день. Але для Даші він був особливим: вона стала повнолітньою. І це означало, що відтепер дівчина законно не залежала від матері. Хоча вони вже місяць як не жили під одним дахом, але зараз на це була законна підстава.

Раніше вона любила свій День народження. Як усі діти раділа подарункам, чекала на святковий торт зі свічками… Але після трагедії все змінилося.
Восьмирічною дівчинкою вона втратила батька. Він загинув під колесами легковика. Винуватця так і не знайшли, а справу зам'яли. Мати дуже важко переживала втрату чоловіка, не могла змиритися, що його більше немає.

Вона все рідше стала з'являтися на людях, пішла з роботи, а потім зовсім перестала виходити з кімнати. Майже весь час лежала на ліжку, дивлячись в стелю. З психічним розладом її забрали до лікарні, де вона провела близько місяця.

Деякий час Даша з молодшим братом жили у бабусі. Вона була доброю і дбала про них. Сильно турбувалася, щоб онуків не забрали до дитячого будинку. Але рік тому рідна людина їх знову покинула.
Після тяжкої втрати діти повернулися до матері. Спочатку здавалося, що мамі стало краще, і нарешті вони можуть почати все спочатку, забути цей жахливий період їхнього життя. Але незабаром жінка почала пити. І перетворила життя дітей на суцільний жах: постійні пиятики, незнайомці, які вешталися по квартирі, скандали і злидні - стали невід'ємною частиною їхнього існування.

Коли вони жили втрьох, Даша ще якось терпіла часті запої матері: вона забирала сплячу на лавці маму і відводила додому, стежила за братом, прибиралася у квартирі. Ночами вчила уроки, щоб не вигнали зі школи. Але поява в їхньому житті Анатолія Петровича (так він велів його називати) вона витримати не змогла. Толік - гладкий, невисокого зросту чоловік, постійно бурчав і був чимось незадоволений. Працював охоронцем на складі.

Хильнувши зайвого він перетворювався на чудовисько. Петрович часто займався вихованням підлітків, якого, на його думку, їм не вистачало. Тоді він брав ремінь і бив по всьому, куди влучав. Найбільше отримував Женька, бо він не терпів мовчки приниження. Женя намагався захистити маму та сестру. Але, що міг зробити дванадцятирічний хлопчик у порівнянні з дорослим чоловіком?
Останньою краплею став випадок, який вона не зможе забути. Після чергової гулянки мати лежала п'яною у спальні. Женька ще не повернувся додому.

Даша була у себе в кімнаті коли почула скрип дверей. Пролунав стукіт його важких п'яних кроків. Вона вдала, що спить, при цьому її всю охопив незрозумілий страх.
Те, що було далі, не могло приснитися навіть у найстрашнішому сні. Він сів на краю ліжка, важко дихаючи поклав руку на її стегно, потім почав рухатися нижче. Даша скрикнула, спробувала схопитися з ліжка, але не встигла. Мерзотник упав на неї зверху, притиснувши всім тілом до матраца, долонею закривши рота і намагаючись стягнути білизну.

Ще кілька хвилин і сталося б найгірше. Але цієї миті під вікном спрацювала сигналізація від сусідської машини. Гучний звук відволік ґвалтівника: він розслабив руку, попускаючи хватку. Даша сильно вкусила його бридку долоню.Від болю Толік завалився на бік, тоді дівчина з останніх сил відштовхнула покидька, і схопилася на ноги. Той намагався цапнути її за волосся, але був сильно п'яний, тому промазавши, впав з ліжка на підлогу.

Вирвавшись із полону, вона швидко вибігла з квартири, встигнувши схопити лише одяг, що висів на стільці.
Опинившись на вулиці у Даші здали нерви: її тіло трясло, по щоках котилися сльози. Вона намагалася ніколи не плакати й заборонила себе жаліти, але зараз дівчина не могла взяти себе в руки. Її захлеснула образа та розпач. Вперше у житті вона не знала, що їй робити та куди бігти.
Вона просто крокувала знайомими вулицями, де проходило її дитинство. Воно було щасливим, доки тато був живий. Він завжди її захищав.

Дівчина різко повернула, і пішла у бік зупинки. Зайшовши до маршрутки, вона намацавши пару купюр, що дивом завалялись в кишені, купила квиток. Даша доїхала до кінцевої, потім пересіла на електричку, і знову вирушила в дорогу. Вона не стежила за маршрутом: їй було все одно куди їхати аби подалі.
Дарина вийшла коли стемніло. Поруч чувся шум моря, воно притягувало свободою. Дівчина відчувала, як здіймається вітер, але він її не лякав. Даші стало здаватися, що доля не дарма привела її до цього місця. І тут, у безодні хвиль, вона зможе знайти спокій.

Саме того вечора вона зустріла Максима, якому буде вдячна до кінця життя. Вона згадуватиме знову і знову цього незнайомця, який так міцно тримав її за руку і не дав зробити непоправне. Тоді, в стані афекту, вона не розуміла, що робить, їй було байдуже до себе, до свого життя. Але Макс думав інакше…

Більше додому Даша не повернулася. Спочатку вони з братом жили у хрещеної. Але Даші не хотілося заважати і вона попросила жінку допомогти їй винайняти житло. Через довгі умовляння родичка здалася.

Їй вдалося зняти невеликий  будинок на околиці, без сучасного ремонту. Проте Даша була вдячна за будь-який прихисток, аби вона з братом жили в спокої.
Щовихідних дівчина підробляла офіціанткою і зібрала трохи грошей. Але цього не вистачало, щоб сплатити за оренду. Тоді Дарина вирішила закласти в ломбард золотий ланцюжок, який дістався їй від бабусі. Того дня вона поклялася собі за всяку ціну повернути улюблену прикрасу.

Бабуся мріяла, щоб після закінчення школи онука вступила до вишу та здобула гідну професію.
Але натомість Даша влаштувалася на постійну роботу. Дівчині треба було стати на ноги. Адже сподіватися їй не було на кого. Лише на себе.