-17-

Закінчивши розмову з подругою, Ада надіслала їй адресу ресторанчика, де відбуватиметься свято та побрела до каси. Довго вибирати подарунок не стала, адже була обмежена коштами, та нічого не придбати для сина теж не могла. Саме тому, її вибір впав на звичайнісіньку модель машинки в тому кольорі, який подобався Маркусу. 

— Запакуйте, будь ласка, іграшку, — попросила Ада дівчинку консультанта, вишукуючи тим часом гаманець у своїй сумочці. 

— Звісно, запакуємо. — дівчинка мило усміхнулася й взялася за роботу. А закінчивши додала, — З вас п'ятсот гривень. 

— Секундочку… — Ада не йняла віри, що не могла знайти гаманець. 

Де ж вона його посіяла? Невже загубила? Чи вкрали? Або ж забула в кафе, де купувала гарячий шоколад? 

Точно! 

Ада пригадала, як платила за своє замовлення при касі й дуже поспішала. Вочевидь, за поспіхом й залишила гаманець саме там.

От розтяпа! — пожурила сама себе й з сумом видихнула. І що тепер? Залишити Маркуса без подарунка? Ні, вона так не зможе. 

Зітхнувши, Ада глянула на дівчинку консультанта й промовила:

— Вибачте, будь ласка, але чи не могли б ви відкласти подарунок. Я… — зам'ялася Ада, — я не маю стільки готівки, піду та зміну гроші з картки й повернуся. Гаразд?

— Звісно, можна. — все так же привітно відповіла дівчина. 

— Я хутко.

Ада вискочила з магазину й рвучко рушила у бік кафешки, де пила гарячий шоколад. Подумки, вона молилася, аби  її гаманець знайшовся, як і все, що в ньому було. Грошей там багато не було, але були картки, посвідчення особи, яке не хотілося відновлювати саме зараз. Бюрократія в країні ще та й аби дістати один клаптик треба пройти ряд інстанцій та назбирати купу папірців — і зазвичай це дуже довгий та виснажливий  процес. 

Ввійшовши в кафе, вона відразу вишукала поглядом касу, де стояла все та ж дівчинка бариста, спілкуючись з черговим клієнтом. Подумки, Ада подякувала небесам, що дівчину не змінив інший працівник й вона зможе пояснити, що загубила та коли. 

Впевненим кроком вона рушила до каси й момент, коли вже майже дійшла, клієнт різко розвернувся та зіштовхнувся з нею. Вміст його паперового стаканчика миттєво розтікся коричневою плямою на одязі Ади. А ще, напій був дуже гарячим, і вона запищала від болю. Благо, одягу було чимало на ній і був шанс обійтися без опіків. 

— Вибачте, я… — вихопивши кілька серветок, що стояли поруч каси на ряду з ложечками та пакетиками цукру, чоловік схилився над Адою та поспішив виправити ним же створену проблему, — я вас не помітив. 

Чоловік приклав серветки до того місця на її одязі, котре найбільше було заплямовано й лише тоді підійняв погляд. Ада мало не зомліла. Це був її новий бос. Костянтин Руденко.