Між Болем І Надією

10./12.01.24

Роки летіли, пролітали дні,

Летіло мов скаженим це життя.

І зупинити кожну мить хотіли,

В скаженнім ритмі нашого буття.

Немов шаленим, спогадом отруйним,

П'янким вином, та ніби забуття.

Шаленим темпом, та таким спокійним,

Роки летіли, пролітало і життя.
Найперші сльози, першим тим коханням,

Немов в дурмані пригадаю я.
Найперший спогад, розмитим трішки й п'яним,

Немов в фіналі, відчуваю я.
Як океан п'янких емоцій,

В яких топлюсь щоденно я.

Мов іннєм покритий простір,

Мого шаленого серцебиття.

Немов в печері, тим глухим відлунням,

Уривки спогадів мого життя.

І ніби в просторі, як ніби приписанням

Відчую знову, ті найперші почуття.

Подобається

#724 в Сучасна проза
#439 в Молодіжна проза
#89 в Підліткова проза

Відредаговано: 12.10.2024