Між Болем І Надією

08./09.01.24

Можливо як спіткає нас недоля,

Мене згадаєш ти на самоті.

Можливо, буде це не твоя воля,

Але ж скажи слова, які казав тоді мені.

П'янким вином, яскравим світлом ніби ватра, Лунала та мелодія в моїй душі.

Спотвореними образами, ніби влада,

Порозліталися обривки фраз, немов складні.

І ніби оп'янівші, спогади блукають,

Вони сьогодні в твоїй голові.
Примарами кричать, вони шукають,

Хоч щось, що адресовано мені.

Немов би складно, та не розуміють,

Обривки фраз, скажені, льодяні.
Такі розмиті, та усе згадають,

Ту біль що ти відчув колись на самоті.

Ти знаєш що її я розділяю,

Я теж страждала так колись на самоті.

І кожну думку я оту спіймаю,

Хоч не кохаю я тебе, так як тоді.

Подобається

#811 в Сучасна проза
#493 в Молодіжна проза
#100 в Підліткова проза

Відредаговано: 12.10.2024