Мявчик та Вогник

ДИСКЛЕЙМЕР / ПРО АВТОРСЬКІ ПРАВА

Усі права на дану книгу, включаючи текст, сюжет, персонажів та будь-які інші елементи твору, належать виключно її автору Герцогу Фламбергу .

Цей твір захищено Законом України "Про авторське право і суміжні права" та міжнародними угодами про захист інтелектуальної власності.

Жодна частина цієї книги не може бути копійована, відтворена, розповсюджена, передана, адаптована або використана в будь-якій формі та будь-якими засобами (електронними, механічними, шляхом фотокопіювання, запису чи іншими) без отримання попереднього письмового дозволу від правовласника.

Ця книга вперше опублікована та розповсюджується виключно на платформі "Букнет" . Будь-яке розміщення даного твору (повністю або частково) на будь-яких інших інтернет-ресурсах, файлообмінниках, торент-трекерах чи інших платформах без прямої письмової згоди автора суворо забороняється і є порушенням авторських прав.

У разі виявлення фактів порушення авторських прав, включаючи несанкціоноване копіювання, розповсюдження або будь-яке інше неправомірне використання цього твору, винні особи будуть притягнуті до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Автор залишає за собою право вживати всіх законних заходів для захисту своїх прав.

У затишному містечку Букнет, де різношерсті коти та лускаті дракони жили у дивовижній гармонії, панувала святкова метушня. З самого світанку місто наповнилося дзвінкими голосами, веселим галасом та шурхотом численних ніг, адже всі мешканці готувалися до Великодня - найяскравішого та найвеселішого свята весни.

Кожен куточок Букнета був ретельно прикрашений. Вулиці прикрашали різнокольорові стрічки, що майоріли на легкому весняному вітрі, вишиті рушники з традиційними візерунками, розвішані на вікнах будинків, та ніжні гірлянди з перших весняних квітів - тендітних пролісків, запашних нарцисів та яскравих тюльпанів.

На вулицях снували коти найрізноманітніших порід та забарвлень. Одні несли великі плетені кошики, наповнені різнобарвними писанками, кожна з яких була унікальним витвором мистецтва. Інші коти, спритно балансуючи на дахах, розвішували між будинками гірлянди з сяючих кристалів, що переливалися на сонці всіма кольорами веселки. Дракони, великі та малі, теж не стояли осторонь. Вони обережно розвішували на фасадах будинків яскраві прапорці та кумедні плакати із зображеннями великодніх зайчиків та курчат.

У повітрі витав п'янкий, дурманячий аромат свіжоспечених пасок, щойно вийнятих з печі, з їхніми апетитними золотистими скоринками, посипаними цукровою пудрою. Поруч розносився запах фарбованих яєць, які виблискували на сонці, мов коштовне каміння - червоні, сині, зелені, жовті, фіолетові, помаранчеві, кожне з неповторним візерунком.

Мявчик, ледачий, але добродушний кіт з м'якою, густою сірою шерстю, що виблискувала на сонці сріблом, та великими, виразними зеленими очима, в яких часто можна було побачити лінощі та мрійливість, як завжди, намагався сховатися від всієї цієї метушні. Він згорнувся тісним клубочком на своєму улюбленому підвіконні, підклавши під вушко пухнасту лапу, і мріяв про тихий, безтурботний сон та велику, запашну миску сметани з найближчої крамниці, з її густою пінкою та ніжним вершковим смаком. Яскраві, теплі промені весняного сонця заглядали у вікно, але Мявчик лише сильніше заплющив очі, намагаючись відгородитися від святкового галасу, що долинав з вулиці.

— Ох, і навіщо цей нестерпний галас? — бурмотів він, невдоволено ворушачи вусами та прикриваючи вуха лапами. — Чого всі так носяться, метушаться? Краще б я зараз дрімав, бачив десятий сон, як зловив найбільшу у світі мишу, товсту та соковиту, а не слухав ці дурні пісні про зайчиків та писанки, які лунають звідусіль.

Раптом двері кімнати з гучним скрипом розчинилися, і влетів задиханий Вогник, маленький дракончик смарагдового кольору з великими, сповненими тривоги очима. Його маленькі перетинчасті крильця ледь не торкалися стелі, здіймаючи легкий вихор пилу, а з ніздрів виривалися тривожні клуби диму, схожі на маленькі зелені хмарки. На його лускатій шкірі виступили крапельки поту, а хвостик нервово смикався з боку в бік.

— Мявчику! Мявчику! — закричав він тоненьким, переривчастим голосом, ледь стримуючи сльози, які от-от мали бризнути з його великих очей. — Великдень у небезпеці!

Мявчик ліниво розплющив одне око, не бажаючи розлучатися зі своїми солодкими мріями про миску сметани. Він повернув голову в бік Вогника і пробурмотів спроквола:

— Що цього разу, Вогнику? — пробурмотів він, позіхаючи так широко, що показалися всі його гострі зубки. — Знову Снігова Королева повернулася, щоб заморозити нам вуса своїм крижаним подихом? Чи, може, вредні тролі вирішили поцупити всі наші ковбаски прямо з святкового столу для свого сніданку?

Вогник заперечливо мотнув головою, і його очі ще більше розширилися від жаху.

— Гірше! Набагато гірше! — вигукнув Вогник, підлітаючи до самого котячого носа і заглядаючи йому прямо в очі. — Зникли яйця! Всі Великодні яйця зникли! Уяви собі, Мявчику, зовсім усі! Жодного не залишилося!

Мявчик нарешті прокинувся, зрозумівши, що цього разу все дуже серйозно. Він миттєво підскочив на лапи, його м'яка сіра шерсть настовбурчилася від здивування, а зелені очі розширилися від подиву.

— Що? Яйця? Які яйця? — перепитав він, остаточно проганяючи залишки сну.