Мявчик та Вогник

Засніжений Букнет потопав у передсвятковій метушні. Вулички, зазвичай спокійні та тихі, наповнилися галасливими котами та дракончиками, які поспішали завершити останні приготування до Різдва. З вікон будинків визирали прикрашені ялинки, мерехтячи різнокольоровими вогниками, а повітря було наповнене ароматом імбирного печива та ялинової хвої.

На головній площі міста, біля старовинної ратуші з годинником, що відбивав кожну чверть години мелодійним дзвоном, височіла величезна ялинка. Її верхівка сягала майже хмар, а гілки були прикрашені тисячами блискучих кульок, гірлянд та іграшок.

Саме тут, серед цієї святкової метушні, Мявчик, Вогник та Муся допомагали прикрашати ялинку. Мявчик, незважаючи на свою природну лінь, навіть виліз на драбину, намагаючись розвісити гірлянду на верхніх гілках.

"Ох, і навіщо мені вся ця мішура?" - бурчав він, чіпляючись кігтями за драбину. - "Краще б я вдома біля камина дрімав, попиваючи гаряче молоко з медом".

"Не бурчи, Мявчику," - лагідно промурчала Муся, прикрашаючи нижні гілки ялинки яскравими кульками. - "Різдво - це час чудес та радості!"

"Радості? Ха!" - з'їдливо пролунав голос Шапки, яка звисала з однієї з гілок, мов екзотичний фрукт. - "Яка радість висіти тут, як якась дешева прикраса? Мене, між іншим, королі носили!"

"Шапко, не починай," - зітхнув Вогник, підлітаючи до верхівки ялинки з великою золотистою зіркою в лапках, що мала чарівний звязок з Різдвяною Зіркою у небі. - "Ти ж знаєш, що без тебе ялинка не буде такою чарівною".

"О, так, так, без мене нікуди," - пробурмотіла Шапка, поправляючи свої поля. - "Я ж єдина тут, хто має хоч краплю стилю".

Мявчик, зіскочивши з драбини, підійшов до старовинної дерев'яної скрині, наповненої різдвяними іграшками. "Цікаво, що це за іграшка?" - промурчав він, дістаючи з скрині дивну кульку, що мерехтіла різнокольоровими вогниками. Кулька була холодною на дотик, ніби зроблена з льоду.

"Обережно, Мявчику!" - вигукнула Муся, але було вже пізно. Мявчик ненароком натиснув на приховану кнопку на кульці, вона трісла, почала розвалюватись і з неї вирвався потік крижаного повітря, яке миттєво охопило всю площу.

Крижане повітря, що вирвалося з кульки, закрутилося навколо ялинки, перетворюючись на снігову бурю. Сніжинки, гострі як кришталеві скалки, закружляли з шаленою швидкістю, збиваючи з ніг котів та драконів. Різдвяні вогники на ялинці замиготіли, а потім і зовсім згасли.

"Що відбувається?!" - скрикнула Муся, притискаючись до Мявчика.

"Я... я не знаю!" - відповів Мявчик, намагаючись захистити обличчя лапами від крижаного вітру.

"А-а-а! Мої поля! Мене заморозить!" - заверещала Шапка, її голос ледь було чути крізь завірюху.

Раптом буря підхопила Шапку, зірвавши її з гілки, і закрутила в повітрі. Різдвяні прикраси та іграшки теж зірвалися з ялинки і, підхоплені бурею, зникли в якомусь мерехтливому тумані. Навіть Різдвяна Зірка, яку Вогник тримав в лапках, вислизнула з його драконячих лап і зникла в тому ж напрямку.

"Зірка!" - скрикнув Вогник, намагаючись наздогнати її, але буря відкинула його назад.

Коли сніговий вихор вщух, площа знову стала тихою та спокійною. Але тепер вона була пустельною і холодною. Ялинка стояла оголена, без прикрас, а на небі не було видно Різдвяної Зірки. Навіть сонце здавалося тьмянішим, ніби його закрила якась невидима завіса.

"Що ми наробили?" - прошепотіла Муся, з жахом дивлячись на порожню площу.

"Здається, ми щойно зіпсували Різдво," - сумно промовив Мявчик.

"І де тепер Шапка?" - запитав Вогник, озираючись навколо.

"Сподіваюся, її не занесло на Північний полюс," - сказав Мявчик. - "Хоча, з іншого боку, вона ж тепла..."

Раптом вони помітили маленьку іскру, що блищала на снігу. Підійшовши ближче, вони побачили, що це крихітний кришталевий уламок, що світився зсередини.

"Що це?" - запитала Муся, обережно піднімаючи уламок.

"Не знаю," - відповів Мявчик, розглядаючи його. - "Але він схожий на уламок тієї кульки, яку я розбив".

У цей момент уламок засяяв яскравіше, і в повітрі з'явився образ старого ельфа з довгою білою бородою.

"Ви ті, хто активував портал?" - запитав ельф тривожним голосом.

"Так, це ми," - відповів Мявчик. - "А ви хто?"

"Я - Елтан, хранитель Різдвяних чарів," - сказав ельф. - "І маю для вас погані новини. Ви відкрили портал у вимір вічної зими, і тепер Крижаний Дух викрав всі ваші різдвяні прикраси та Різдвяну Зірку. Без них магія Різдва зникне, і ваше місто зануриться у вічну темряву".

"Але ми ж не хотіли цього!" - вигукнув Вогник. - "Ми просто прикрашали ялинку!"

"Тепер це не має значення," - сумно сказав Елтан. - "Єдиний спосіб врятувати Різдво - це пройти крізь портал і повернути викрадені речі".

"Ми згодні!" - рішуче сказав Мявчик. - "Ми повернемо наші прикраси і врятуємо Різдво!"

"Але це дуже небезпечно," - попередив Елтан. - "Крижаний Дух сильний і жорстокий. Він не зупиниться ні перед чим, щоб заволодіти магією Різдва".

"Ми не боїмося!" - сказала Муся. - "Ми вже не раз рятували наше місто від зла, і цього разу теж впораємося!"

"Добре," - сказав Елтан. - "Я бачу, що ви сміливі та рішучі. Я допоможу вам. Але спочатку вам потрібно знайти портал. Він знаходиться в старому замку на краю лісу".

"Ми знайдемо його!" - сказав Мявчик. - "А як нам потрапити до вашого виміру?"

Елтан усміхнувся. "Не хвилюйтеся," - сказав він. - "Портал вже відкритий. Просто йдіть до замку, і він сам вас знайде".

З цими словами Елтан зник, а кришталевий уламок перетворився на пил. Мявчик, Вогник та Муся перезирнулися. Їх чекала нова небезпечна пригода, але вони були готові до неї. Адже на кону стояло Різдво - свято, яке вони не могли дозволити зіпсувати.