Подорож у часі

ДИСКЛЕЙМЕР / ПРО АВТОРСЬКІ ПРАВА

Усі права на дану книгу, включаючи текст, сюжет, персонажів та будь-які інші елементи твору, належать виключно її автору Герцогу Фламбергу .

Цей твір захищено Законом України "Про авторське право і суміжні права" та міжнародними угодами про захист інтелектуальної власності.

Жодна частина цієї книги не може бути копійована, відтворена, розповсюджена, передана, адаптована або використана в будь-якій формі та будь-якими засобами (електронними, механічними, шляхом фотокопіювання, запису чи іншими) без отримання попереднього письмового дозволу від правовласника.

Ця книга вперше опублікована та розповсюджується виключно на платформі "Букнет" . Будь-яке розміщення даного твору (повністю або частково) на будь-яких інших інтернет-ресурсах, файлообмінниках, торент-трекерах чи інших платформах без прямої письмової згоди автора суворо забороняється і є порушенням авторських прав.

У разі виявлення фактів порушення авторських прав, включаючи несанкціоноване копіювання, розповсюдження або будь-яке інше неправомірне використання цього твору, винні особи будуть притягнуті до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Автор залишає за собою право вживати всіх законних заходів для захисту своїх прав.

Сніг виблискував тисячами діамантів під яскравим зимовим сонцем, відбиваючи радісний настрій мешканців Букнета. Недавня перемога над Сніговою Королевою перетворила місто на справжню казку: з вікон будинків виглядали пухнасті ялинки, прикрашені різнокольоровими іграшками, а вулицями лунали веселі пісні та сміх.

Мявчик, сидячи на підвіконні, милувався цією картиною, а його серце переповнювала радість. Він згадував, як ще недавно Букнет був скутий смутком через зникнення Сніговика, а тепер життя знову пульсувало в ньому, завдяки їхнім з Вогником зусиллям.

— Мявчику, ти такий задумливий, — промурчала Муся, ніжно торкаючись його вуса. — Невже ти вже сумуєш за пригодами?

— Ні, — усміхнувся Мявчик, обертаючись до коханої. — Я просто радий, що ми змогли повернути Новий рік в Букнет. І що ми разом.

Муся засяяла від щастя.

— Я теж дуже рада, — прошепотіла вона, притуляючись до Мявчика. — Це був найкращий Новий рік в моєму житті.

Раптом в кімнату влетів Вогник, залишаючи за собою слід іскор.

— Мявчику, Мусю! — вигукнув він захлинаючись. — Там... на площі... такі веселощі! Всі танцюють, співають, пускають феєрверки! Ходімо швидше!

— Зачекай, Вогнику, — усміхнувся Мявчик. — Ми обов'язково підемо. Але спочатку я хочу показати вам щось цікаве.

Він підійшов до столу і взяв невелику дерев'яну скриньку, яку знайшов вчора в лісі, повертаючись з Мусею від Шапки. Скринька була старовинною, прикрашеною різьбленими візерунками, і виглядала дуже загадково.

— Що це? — запитала Муся з цікавістю.

— Я не знаю, — відповів Мявчик. — Але я відчуваю, що в ній щось незвичайне.

Він обережно відкрив скриньку. В ній лежав дивний годинник з однією стрілкою та безліччю незнайомих символів на циферблаті.

— Що це за годинник? — здивувався Вогник, розглядаючи знахідку. — Я ніколи таких не бачив.

— Я теж, — сказав Мявчик. — Але я відчуваю, що він магічний.

Він взяв годинник в лапи і почав розглядати його ближче. Раптом стрілка почала швидко крутитися, а годинник засяяв яскравим світлом. Мявчик, Муся і Вогник злякано відсахнулися.

Кімнату залило сліпуче світло, стіни почали зникати, а предмети навколо розпливатися, мов у мареві. Мявчик інстинктивно притиснув до себе скриньку з годинником, відчуваючи, як їх затягує в якийсь невидимий вир. Муся злякано вчепилася в його лапу, а Вогник, розгублено махаючи крильцями, вигукнув:

— Що відбувається?! Ми кудись летимo!

Світ навколо крутився з шаленою швидкістю, кольори зливалися в одну суцільну пляму. Мявчик заплющив очі, намагаючись впоратися з запамороченням. Йому здавалося, що ця подорож триває вічність.

Раптом все стихло. Світло зникло, запаморочення пройшло. Мявчик обережно розплющив очі і озирнувся. Вони опинилися в незнайомому місці.

Замість затишної кімнати їх оточували високі кам'яні будівлі, прикрашені дивними візерунками та барельєфами. Вулицями снували коти та дракони, але їхній вигляд відрізнявся від звичного: одяг був іншим, більш архаїчним, а на мордах багатьох виднілися шрами від боїв.

— Де ми? — прошепотіла Муся, притискаючись до Мявчика. — Це ж не Букнет?

— Схоже, що ні, — відповів Мявчик, розглядаючи навколишнє оточення. — Але я впевнений, що це теж Букнет, тільки... в минулому.

Вогник, який досі був приголомшений різкою зміною обстановки, раптом вигукнув:

— Дивіться!

Він вказував на величезний плакат, що висів на одній з будівель. На ньому було зображено кота і дракона, які бились один з одним. Під малюнком був напис: "Коти проти драконів! Великий турнір на честь Дня Заснування міста!"

— Турнір? — здивувався Мявчик. — Але ж коти і дракони в Букнеті давно живуть у мирі!

— Мабуть, у минулому все було інакше, — промовила Муся. — Шапка ж казала, що колись коти і дракони ворогували.

— Цікаво, в яку епоху ми потрапили? — замислився Мявчик. — І як нам тепер повернутися назад?

Він дістав з кишені магічний годинник. Стрілка хаотично крутилась, вказуючи то на один, то на інший символ. Мявчик спробував зупинити її, але годинник не слухався.

— Здається, ми потрапили в халепу, — промовив він, з тривогою дивлячись на друзів. — Треба щось робити.

— Перш за все, — промовив Мявчик, — треба з'ясувати, де ми опинилися і що тут відбувається.