Розповідь

Ернест прокинувся,його годинник показавав десяту ранку, але чомусь його ніхто не розбудив, спочатку він навіть зрадів, перевернувся на інший бік, але як завжди в часно згадав, що сьогодні будній день і він вже запізнюється до школи, сильно запізнюється. Хлопчик в панікі зі скочив з ліжка і худко почав збиратися, одягнувшися, схопив свій портфель, потягнув дверну ручку, але вона не пітдалася, повторивши спробу декілька раз, він зрозумів, що все марно, його знову замкнули і забули про нього. Орін сів на ліжку, йому було сумно, шлунок завурчав. Двері безшумно відкрилися.

- О, Ернесте, любий ти прокинувся?

- Мамо, я запізнився в школу. Чому ви мене не розбудили.

- Послухай мене любий і зрозумій.- Ельма присіла поруч з сином, від неї пахло теплом і випічкою.- Твоя тітка проти того щоб ти ходив до школи.

- Але як я буду жити не знаючи нічого?

- Ернест, ти ж знаєш, що ти не звичайний хлопчик і коли інші діти це дізнаються тебе скривдять.- Ельма протерла очі хустинкою.- Ти ж знаєш іншим важко прийняти нас, вони не зрозуміють і не зможуть полюбити тебе так як я. Відьми завдали їм багато болю. Всі когось втратили.

- Але моя сила не проявилася, будь ласка, дозвольте мені ходити до школи.

- Ні любий, це не можливо. З наступного понеділка твій дядько буде навчати тебе.

- Він навчить мене магії?

- О ні, ти ж знаєш він не володіє нею.І нажаль тебе ніхто не навчить її контролювати. - Ельма встала в її очах був весь смуток всесвіту.- Я кожного дня молюся аби твоя сила не проявилася. 

-Мамо, але ж я не такий як вони.

-Я знаю, я вірю тобі. Ернесте, переодягнеш шкарпетки і спускайся поснідати.

Ернест засмутився, він поглянув на свої ноги в зовсім різних шкарпетках, йому потрібно було вигадати щось, щось що врятує його, як врятуватися від шкільних провірок на магію і на відьомство він давно знав і вдало користувався цим способом уже давно, але його тітка не шкільний інспектор, який працює аби як. Хлопчик боявся, що будучи цілий день на очах у тітки вона його викриє і дізнається правду, що його сила вже давно проявилася і він навчився більш менш її скривати від усіх. 

Патриція сиділа за одним з столиків у великому залі, її чоловік поїхав розвозити  замовлення і ще не повернувся, вона нервово згребла серведку побачивши Ельму, яка тримала рознос з сніданком сина .

- І як він відреагував на новину7

- Патриція, заспокойся, нормально він відреагував, трохи засмутився, але більше тому що не побачить більше друзів.

- Ти ж знаєш сестре, що його сили можуть проявитися  і тоді ми його втратимо назавжди. 

- Але його сили не прокидаються, тай ми можемо йому допомогти позбутися їх, як і твоєму чоловіку.

- Ніколи не говори так. Ти ж знаєш хто його батьки. Його мати буде шукати, а нас передавить як щурів, як не потріб розітре по стіні, ми для неї і для таких як вона лиш пожива. Краще я попаду до снорків чим до неї в руки.

На сходах почулися тихі кроки Ернеста, він тихо спустився, Патриція пішла на кухню. Залишивши Ельму з сином. Він їв свою вівсянку в повній тиші. Ельма весь цей час думала про щось жахливе і не витримала промовила.

- Іди на гору я принесу тобі чай.

- Добре мамо.

Ернест зайшов до темної кімнати, йому не хотілося вмикати світло, він хотів відкрити навстіж вікно, відчути свободу, вільно ходити повулиці коли йому цього захочеться, а не комусь.

- Ернесте, ти чому в темноті?- Ельма зайшла до кімнати, наощуп поставила рознос з чаєм на стіл і закрила міцно за собою двері.Тихо прошепотіла.- Ернесте, відкрий вікно впусти світло і свіже повітря, Патриція на кухні і я провірила вона не зможе побачити те, що ми зробили.

Відкрите вікно полібшило настрій і збадьорило обох.

- Ти знаєш синку чому я прийшла сюди?

- Ти принесла мені чай?

- Так і не тільки. Я хочу тобі розповісти одну історію. Слухай уважно. - Ельма сіла поруч з сином, так щоб її чув тільки він.- В часи розквіту магії, а це було не так давно, коли люди не боялися відьом і не закривали так міцно свої будинки, та не ховалися за оберегами боячися, що якось відьма вирішить їх вбити. В ті часи група молодих відьом і відьмаків придумали спосіб зробити себе могутнішими, вони не бажали ховатися від простих людей.

- А чому вони ховалися, зазвичай люди ховаються від відьом, а не відьми від людей.

- Так, але тоді було все навпаки. Я не можу сказати скільки точно було тих відьом, але одне скажу їх і тоді не можна було назвати слабкими, але вони хотіли ще більше сили. Один з них придумав, що можна виготовити амулет, який допоможе побороти їх слабкі сторони. Довго вирішуючи і сперечаючись, що за амулет буде і як можна зробити так щоб в результаті хтось з них не став занадто могутній і не пішов проти своїх друзів, захопивши всю владу собі. Шли дні, а суперечка не вирішувалася і от втомлені від сперечань, вони сіли за стіл де кожен зробив собі свій улюблений напій. тоді комусь з них прийшла смішна на перший погляд думка, а чому б  їхні чашки не зробити талісманами, зробити так щоб власник такого талісману отримував його силу тільки коли п'є свій улюблений напій з цієї чашки. Трохи посміявшися з цієї ідеї їх стомлений розум вирішив, що не такаж погана це ідея. Так  як я не памятаю скільки точно там було людей, я неможу стверджувати скільки чашок було виготовлено, але я знаю точно. що була чашка , яка сцілювала власника(вона могла зняти з власника навіть найлютіше прокляття і зцілити всі рани, крім душевних), також така, що могла приховати магію власника від усіх і якщо він захотів  то міг стати  невидимим для всього світу, була та що збільшувала розумові здібності, а ще одна збільшувала силу власника в декілька раз. Але сталося жахливе власник чашки, що збільшує розум обманом почав вбивати інших власників чашок, щоб забрати їх сили собі. Правда декому пощастило  і вони змогли втекти від жахливої участі. Напривеликий жаль відьмаку було мало того що він мав, завдяки дивній для всіх силі він почав збирати свою армію. Той відьмак перетворив звичайних відьом на жахливих істот, якими ми їх зараз знаємо.