Глава 25. Навіщо?

– Ви заснули? Ні? Тоді я хочу побачити, чи розумієте ви… Таким чином, відповідайте, чому чарівник, у чародійстві, повинен використовувати жезл, посох чи дещо схоже?

Злат де Дубліс не полюбляв Люберта.

Цей напівчіаланкієць був нареченим загиблої Лісінії Гордрід. Здавалось, він вважає Люберта дещо винним у смерті дівчини. І де Погост надіявся, що вчитель не знає подробиць та його нелюбов до Любчика заснована лише на відчуттях.

– Потрібні протуберанці, – твердо сказав хлопець.

– Кому? – Злат підійшов упритул до Люберта і майже навис над ним.

– Будь-якому чародію.

– Навіть вам?

– Навіть мені.

– Ви вважаєте, що буде володарювати над чарами?

– Так, – в якусь мить Люберту стало навіть смішно від цієї прискіпливості.

– Ви не станете чародієм, бо ваш розум не тримає найголовніше і конкретне.

– Я вже чародій, – Люберт спробував дати відсіч.

– Ви вже що? – перепитав і розсміявся Злат. – Вже десятий день вашого навчання… – він тоном підкреслив, що де Погост почав навчання пізніше, ніж інші. – А ви не можете миттєво відповісти щодо тих знань, із яких повинні вирости ваші рефлекси!

Люберт промовчав.

В голові спалахнуло питання: «що не так я сказав?». Але він і так розумів – Злат знайде до чого чіплятися.

– Я чекаю відповідь, – вчитель не відступав.

– Протуберанець, продовження тіла, котре не є тілом, потрібен для того, щоби пропускати силу чар... Він бере на себе частину удару, інакше чари пошкодять розум і плоть чародія… Протуберанець потрібен для того, щоб збирати розсіяні чари й керувати потоками сил…    

– Чому тоді деякі чародії, навіть справжні чарознавці на кшталт деяких наших «сонцеоких», іноді беруть чари голими руками? Вони – ідіоти?

– Тому що деякі чародії користуються довгими нігтями.

– І вони не ідіоти?

– Ні… – розгублено відповів Люберт, намагаючись вгадати напрямок думок Злата.                  

– Тоді чому вони так роблять?

– Тому що таке іноді можна робити, коли мова йде про дуже слабкі чари Стихії, Механіки та Життя.

– А чари колодязя Тіні?

– Ні. Як і Хаос, як і будь-які сильні чари Стихій, Життя й Механіки…

– А де беруть чари ті, хто обрав колодязь Тіні?

Злат називав п’ять виходів колодязями, тому що він порівнював людське тіло і розум із «підземеллям, повним чар».

– Чародії Тіні черпають виблиски чар у темряві та сонці…

– Тільки найсильніші можуть брати силу самого сонця!

– Так…

– А ті, хто обрав колодязь Хаосу?

– Їхнє джерело – це Виворот... Виворот нашого світу, в котрий спускаються залишки свідомості розумних істот, що померли, та й залишки міражів та ілюзій, сильних емоцій, а також залишки  древніх чар…

– Залишки будь-якого чародійства!

– Саме так…

– Тоді чому Глузд де Білміст вважає: «Виворот, практично, закритий для чародіїв»? – останню фразу де Дубліс промовив голосом Глузда.

– Я не можу відповісти на це питання, – обережно, після паузи, сказав Люберт.

– А я спеціально питав сьогодні Глузда, чи розказував він свою точку зору нашим учням… І він сказав: «так»!

– Мабуть, ви маєте на увазі те, що пан Глузд каже наступне: «Виворот – це джерело чародіїв Тіні, бо, окрім Тіні, ним можуть користуватися лише найсильніші чародії Хаосу, але не чародії Життя…».

– Ви стверджуєте чи питаєте?

– Відповідаю вам…

– Тоді чому ним не можуть користуватися чародії Механіки? Якщо це Тінь?

– Ви можете спитати це у пана Глузда…

– Я питаю у вас, бо ви –  нове покоління! Ви повинні знати! – твердо та гучно мовив Злат. – Глузд де Білміст вважає, що Тінь ближче до Хаосу, ніж до Механіки. Але я так не вважаю, і більшість вчителів теж думають інакше. Бо це – теорія! І тут ви повинні зважувати точки зору! Порівнювати їх! Довіряти комусь конкретному, при тому, що він може помилятися та бути хибним у своїх думках!

– Я розумію, – погодився Люберт і ввічливо кивнув.

– Це лише теорія – знання, до яких може доторкнутися будь-яка людина! А для вас це, чомусь-то, вже є джерелом проблем.

Злат пішов до дверей.   

– Скоро прийде Сона… пані Сона де Тур… Будете вчитися з нею до ночі! – сказав він наостанок, та й навіть не розвернувся до учнів і просто вийшов.

Злат де Дубліс добре вивчив перший поверх другого ярусу цитаделі.

Він ішов ніби до сходів на вулицю, але вчасно звернув направо.

Потім – ще один поворот і круті сходи.