М'яч і рояль
***
Артеміда йшла узбіччям з рюкзаком за спиною, футбольним м’ячом у руках і в бездротових навушниках, підключених до USB-плеєра. Грала класична музика у виконанні Славка, найкращому з усіх можливих.
Повз промчала машина. Дівчина скинула руку, але марно. «Може, я роблю щось не так?», – подумала вона, спиняючись на привал. Перекусивши бутербродом з шинкою, Тигріна трохи поштурхала м’яч, аж доки він не залетів у кущі придорожньої лісосмуги. Ринувшись за ним у чагарники, дівчина захоплено скрикнула.
Стовбури високих вічнозелених сосон любляче обвивав в’юнкий плющ, красуючись осіннім багрянцем. Контраст зеленого й червоного вражав і бентежив, адже, незважаючи на свою протилежність, поєднавшись ці кольори створювали неймовірну красу. Як Інь та Ян, як дракони та тигри, як м’яч і рояль. Вона сфотографувала побачене, але надсилати Славку не стала. Можливо, якось пізніше.
«Мамо й тато, сподіваюся ви все бачите і не дуже на мене сердиті, –подумала дівчинка, змахуючи непрохані сльози. – Шкода, що ми так і не вибралися в Карпати».
Закинувши на плече рюкзак, Артеміда продовжила свій шлях. Цього разу вона навіть не підіймала великий палець, а просто змахнула рукою, але автомобіль все одно спинився, підбадьорливо їй просигналивши. Дівчина побігла до нього, гадки не маючи, що скаже водієві.
Але щось обов’язково вигадає. Тигри вміють пристосовуватися.
#4113 в Фентезі
#991 в Міське фентезі
#1373 в Містика/Жахи
Відредаговано: 26.11.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
