3. Бомкоче ханасіґ панун саламе?

(кор. 봄꽃을 하나씩 파는 사람은? – Хто ж по гілці продає весняні квіти?)

                                                Сон Чхан Хо

– Всеславе, скільки тобі нагадувати, що я не вмію читати думки? – роздратовано заявила Аза Каримівна, поправляючи зачіску перед дзеркалом. – Хочеш щось мені сказати, скористайся словами.

– Не карай, будь ласка, Тигріну, – зібравшись з духом, попрохав Славко. – Вона за мене заступилася.

– О, я в курсі! – жінка глузливо розсміялася. – Юля Яцюк розповіла все у подробицях, смакуючи деталі. І от що я тобі скажу, Всеславе: тримайся від цієї дівки подалі. Тигріна облізла кішка і від неї ти матимеш одні клопоти. Тож викинь її з голови

– Викинути з голови? – обурився хлопець. – Вона єдина в класі, ні, у всій школі, хто мене не зневажає і ти пропонуєш «викинути її з голови»? А що тоді мені зостанеться? Побої та насмішки?

– Ти сам винен, що над тобою знущаються, – просичала директорка, не підвищуючи голос. – Я зробила все, аби поставити тебе на ноги. Не можеш поладнати з іншими дітьми? Не маєш друзів? Ха! Кому вони потрібні? Гадаєш, тільки тебе ненавидять? Того ж Креміня теж вся школа терпіти не може!

– Його бояться, – відказав Славко. – А я не маю таких здоровецьких кулаків.

– Не здумай хникати. Я, можливо, виростила невдаху, але не слабака.

Підвівшись, Славко вийшов з кімнати. Сварилися вони далеко не вперше і чомусь йому здавалося, що батько покинув їх з мамою зовсім не через її вагітність. Колись хлопець ще мріяв, що той повернеться і, наче супергерой, врятує його від безсердечної відьми, що зіпсувала життя їм обом. Нині ж сподівався лише дожити до повноліття та якнайшвидше забратися з дому.