***

Повернувшись того дня додому, Артеміда могла думати лише про музику. І Славка. Подумати лишень стільки вона років примудрялася не помічати його надзвичайність! Звичайний тихий хлопчина, але який талант! Він вміє грати прекрасну музику, тоді як вона тільки й може, що по полю гасати та м’яч буцати. А ще Славко зовсім не схожий на решту хлопців. Такий ніжний, тендітний, таємничий. І пахне від нього не потом, змішаним з дезодорантами та лосьйонами після гоління, а парфумами. Бо він вишуканий!

Що більше дівчина розмірковувала, то більше розуміла, що Славко подобається їй навіть більше, ніж його музика. Вона хотіла дізнатися про нього більше, стати йому другом. Ні, більше ніж другом. Проте як це зробити? Здавалося, ідеальною можливістю показати свою зацікавленість був матч, але її ініціатива обернулася катастрофою. І, що найгірше, вона й досі не наважилася навіть вибачитися перед ним, не те що освідчитися.

«Жах! Стосунки з людьми надто складні для мене, – подумала дівчина. – Мій ідеальний партнер це футбольний м’яч»

Й вона не дарма так вважала. М’яч був одним з її найперших спогадів. Ще не футбольний, а яскраво-жовтий, наче сонечко, і легесенький, мов пір’їна. Дівчинка буцала його й гралася, аж доки не підросла. Згодом,  в дитячому садку їй вперше випала нагода зіграти зі справжнім. І забити гол.

Коли в школі Тигріна визвалася грати з хлопцями, її висміяли. Дарма, адже відтоді перемагала тільки та команда, в якій вона грала. Потрапляння у шкільну збірну було лише питанням часу.

Артеміді завжди важко давалося спілкування. Вона була надто несхожою на решту, надто маленькою і дивною, щоб з нею дружити. До того ж, не розділяла більшість захоплень однолітків, як дівочих, так і хлопчачих. Тигріна не розуміла, що цікавить її ровесників, а коли намагалася розпитати, то почувалася дурепою. Футбол став її рятунком. На полі не потрібно розмовляти, не важливо, як ти виглядаєш і хто твої батьки. Все вирішує швидкий біг і потужний удар. Тож, якщо Славко ховався в музиці від жорстокості світу, то вона, навпаки, знаходила зв’язок з ним через спорт. Хлопці з команди могли її недолюблювати, але під час гри вони ставали одним цілим. А любов вболівальників допомагала вірити, що десь є ті, хто її прийме і зрозуміє. І що вона неодмінно їх знайде.