Висока сутула шатенка читала книжку на планшеті. Поряд лежали відкриті зошити з «майже зробленим» домашнім завданням. Втомлені очі вимагали спочинку і дівчина поглянула у вікно. Й скрикнула від жаху.
Навпроти її будинку, на іншому боці дороги ріс високий крислатий дуб. Хтось непорушно стояв під ним, схований темрявою та розлогою кроною. Звідти було чудово видно школярку, поки вона робила уроки та читала за столиком біля вікна.
– Оленко, щось сталося? – запитав стривожений чоловік у дверній проймі.
– Нічого, батьку, – збрехала дівчина, міцно стиснувши натільний хрестик. – Просто примарилося.
Коли чоловік пішов, Оленка наважилася знову визирнути у вікно. Невідомий все ще стояв на тому ж місці. Раптом, всього на коротку мить, його очі спалахнули нелюдським зеленим вогнем, наче блимнули дві смарагдові лампочки. Злякана дівчина відсахнулася і впала на ліжко.