Ім'я без імені

Фрагмент 67 — «Запах кориці»

Я не пам’ятаю кімнату.
Стін не бачу.
Меблів теж.

Але запах…
теплий, солодкий, гострий —
як з дитинства.

Чий?
Чиє це було місце?

Можливо, хтось готував тут щось.
Можливо, хтось чекав.

Запах лишився.
І більше нічого.

Ні голосів.
Ні кроків.
Лише пам’ять, що тягнеться за носом.
Вона мовчить, як стара книга,
відкриває сторінки, але слова стерті.

І я чекаю,
що хтось або щось
поверне мені контури цього місця.
Але приходить лише порожнеча.
І запах.
Тільки запах…

Подобається

Відредаговано: 18.09.2025