Ім'я без імені

Фрагмент 60 — «Сон, що зникає при пробудженні»

Я прокидалася з криком.
Серце билося, ніби рятувалося від потопу.
Щоразу —
одне й те саме ім’я.

Тепле.
Живе.
Моє?

Але щоразу
воно зникало.
Тануло між подихами.
Розсипалося, як попіл над землею.

Я пробувала записати.
Викарбувати.
Проговорити вголос.

Але це ім’я було зіткане з ночі.
І розчинялось з першим променем сонця.

Залишався тільки шепіт.
Тонкий, як подих.
Мов тінь на стіні,
яка пам’ятає більше, ніж я.

Іноді здається, що воно чекає.
Десь поміж рядками,
в сховищах темряви,
воно не загублене.
Просто приховане.
Чекає, щоб я нарешті змогла його вимовити.

Лея Мірра

Подобається

#1218 в Сучасна проза

У тексті є: пам'ять, фрагменти, ім'я

Відредаговано: 18.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись