Ім'я без імені

Фрагмент 07 — «Поряд стояла людина»

Я пам’ятаю, як вона була поруч.
Ми не говорили — слова не потрібні були.
Просто стояли тихо, рука в руці
та слухали шум дощу.

Її обличчя було розмите, мов крізь воду,
я не могла розгледіти очей, навіть не впевнена, чи це були очі.
Але її рука була тепла і ніжна,
вона тримала мене міцно, щоб я не загубилася.

Цей дотик сказав більше, ніж будь-які слова.
Навіть коли пам’ять стирала все інше,
тіло зберігало це тепло.

Я не знаю, хто вона.
І не знаю, ким я була тоді.
Але знаю: я була не сама.
А вона була світлом, яке не згасало.

Лея Мірра

Подобається

#1409 в Сучасна проза

У тексті є: пам'ять, фрагменти, ім'я

Відредаговано: 18.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись