Ім'я без імені

Фрагмент 01 — «Двері, які не відчиняються»

Колись… тут були двері.

Я приходила. Ставала навпроти. Натискала на ручку і заходила всередину.
Там було… світло? Хтось чекав?

Тепер… суцільна стіна.
Ні щілини, ні шматочків фарби,
ні натяку, що двері взагалі були.

Я спитала:

— Чи були тут двері?

Мені відповідали:

— Ти помиляєшся.

— Ти плутаєш.

— Дверей не було.

— Тобі здалося.

Але рука пам’ятає холод металу.
Нога пам’ятає поріг.
Серце — стукіт у тиші, коли я стояла і чекала, щоб мені відчинили.

Я не пам’ятаю, чому я заходила.
Я не пам’ятаю, що було всередині.

Але я пам’ятаю двері.

Подобається

Відредаговано: 18.09.2025