Emberresing is strange

Вогко.......... пасмурно....... Така погода , навіює якусь дивну ностальгічну тривогу , всередині. Хоча в моєму випадку  , дане відчуття знаходиться десь на рівні ,,під шкірою" . Чинниками такого явища у власній  не загартованій підсвідомості, зазвичай , стає будь - що не відоме мені раніше: Середовище , оточення , їхні думки , стосовно мене (А що , якщо вони , подумали що я ... і мільйон варіантів зі знаком ,,мінус" або а що , якщо я в даний момент виглядаю смішно , а що , якщо мене не сприймуть , не зрозуміють і т. д. ....... Нові речі , предмети , в яких не ас , всі ці , здавалося б до дір затерті поняття є такими  собі ,,провокаторами "тривоги.....     Це дивно , особливо , якщо розум прорізає одна- єдина думка :,, Боже, та це ж сукупність комплексів , які я сама чи хтось мені ,,прищепив" й перфекцікціонізм, який в більшості випадків ні до чого хорошого не приводить. На жаль , від такого прозріння , легше не стає. , Хоча , як то кажуть ,, Розуміння суті проблеми - це 50 % шляху до іі розв"язання. 

Оскільки, сама я - персона , гіпер іррраціональна ,себто світ першочергово  сприймаю й трактую емоційно , різко -контрастно , ,,на дотик" на відтінок почуттів... логікою й холоднокровним разумом володію не надто майстерно. Отже , по законах жанру , у разі  ,, нападу тривоожності"- починаю займатися самокопанням , шукаючи існуючі й неіснуючі недоліки в собі , які б слугували переконливим доказом того , що тим це чи інше мені не під силу , простіше кажучи починаю , здавати назад" , при цьому не знаючи напевне , (а можливо , я б стала фахівцем тої справи) Лишаючи за собою визначний слід........ 

Наступна фаза ,, Вагання" - це , таке ледь відчутне інертне відчуття на кашталт ,, А може , все не так нестерпно-неможливо ?" ,,А може я ще не безнадійна?". (Вона , як правило супроводжуєтся потребою , ,, вилити душу в терміновому порядку ".... І тут наступає момент , коли дружба між мною та найближчими pal"s переживає фазу ,, превірки  на міцність". Я шукаю собі ,, добровольця" ( одна з моіх улюблених дівчат   adore them  за моїм вибором , пальцем в небо" ) по сумісництву подруг ( Насправді їх можна порахувати в межах чисел 3-4 ) стають мужніми радницями , приводячи максимальну кількість можливих аргументів ( правдивих з прикладами ) чому ,,за" і ТРЕБА ТАКИ НАВАЖИТИСЯ  , Що я втрачу , що може бути , перспективи під кутом 160 градусів , що я таки ВАРТА , переконують в користі мінімальної дози моралного адреналіну , завершуючи дискусійні розмову фразою ,, Ти , ж таку й таку частку пройшла , невже відступиш? " фінально - фактор принципу ,,навпаки " - спрацьовує моментально : Я спробувала те , те й те і якимсь чудом , але вийшло , а тут кину?" та зараз ....  І починаю , щось таки.... думати , й нерідко челендж стає азартним , а далі....... просто відпускаюся Всесвіту.... себто дуже хочу це зробити , але в свідомості лишається ,, а що ,якщо ?"  просто написане не такою разливою очі палітрою......