Зайвого пафосу, намагатимуся уникнути.... побажання щастя є нормою, до якої з часом вдається звикнути.... Це все, звичайно, дуже приємно й іноді , навіть, приторно чути , попри те виникає , думка таки виникає мимоволі, суть і питання якої полягає в наступному ,, А що ж воно взагалі таке те щастя, а заразом поняття на кашталт ,, почуватися щасливою?» Для кожного з нас даний,, термін» забарвлений специфічною палітрою :Емоцій, відчуттів , мімічними ознаками , погляд. Проте це відчуття — своєрідне , короткотривале, постефект або синдром якого, зазвичай , є розгубленість, внутрішня порожнеча, ,,згоряння» якщо простіше , відбитком , ефектом миттєвості щастя часто стає відчай тому що цей стан, як і все інше минає. Це закономірність. Варіації людських психоемоційних станів часто є надто обширними й мінливими для фізичного сприйняття.
Для мене персонально щастя— миттєва, ефимерна емоція : приємне внутрішнє чуття, яке потребує продукування й чинників. Ощасливити може довгоочікувана зустріч посмішка, щира допомога, естетика ,природа, і таке інше. Але це абстрактне поняття не приходить саме по собі. Його спричиняють і цій емоції властива ланцюгова реакція.
У моєму внутрішньому стані переважає мінор, бажання ,, побути на самоті» , риторичні роздуми. Пошук сенсів , тривога , надто далекоглядні й глибокі питання ( які вражають примітивністю) , розчарування, гнів ,, та якої пам'яті я саме така , а не інша ? Депресивна музика з замудреною лірикою , психологічна література.... цей список безкінечний .
Меланхолічка з ,, праведним гнівом» — так я можу себе охарактеризувати , оскільи моя склянка завжди напівпорожня . Моя боротьба з собою сарказм , сатира і театр абсурду одного актора. Моє щастя доля секунди , або хвилини яке я так ще й не вловила до кінця. Мій Хист — щастя, за яким прихована безпорадність....та все ж продукуйте його , як Євгенія Гапчинська в полотнах. Тільки оберіть спосіб. Він , зазвичай банальний , із серії все геніальне — просто. Каталізуйте, поширюйте дивне відчуття щастя. Сьогоднішньому світу його не вистачає.