Колихалася, в житті ламалася не раз, так наскрізно дивилася в речі, втома лягла на плечі.... Я безсоромно-несвідома сама перед собою невідома...
Дивно- божевільна незнайомка , що розкривалася в нутрі предо мною, я так боюся здатися.... Слабокою, Фатально рівно статися собою.... Не реально оцінити вартість фобій, що відчуваю шкірою на собі... При власній черговій безглудій пробі....
О , Боже, скільки ще мені пролити? Злості- люті відчаю і сили? , Не стримала якору, впала , до вихору... Вітру , Розвіяла, те про що мріяла.... А час повільно лічить термін дії , але мене не лічать.... Дії безнадії, болю ,специфіка мені знайома.... Його безформенна аморфна сутність, моя життєва присутність у ролі, дала відчути ... ,, чогось" доволі....
За власну путь я тихо ,але слізно
, Буденні речі бачила наскрізно , Та вже для мене є занадто пізно,...сприймати все незрозуміло-різне....