Релікти природної думки

Ми були вільні.

А свобода неможлива без власності.

Простір свободи, вчив нас доцент Горяєв, — це насамперед свобода власності. І пояснював дохідливо, приблизно так: правовий інститут приватної власності — єдиний демократичний інститут.

— Ось, — казав він, — чоловік не може існувати як самостійна величина, відмінна від жінки… Якщо він нею не володіє… Чоловік мусить бути власником, королем! Затямте це собі! — підвищував він голос до дисканту.

Він погрожував комусь невидимому вказівним пальцем і вимовляв із придихом: «The king can do no wrong!» А потім розгладжував долонями свою рідку шевелюру, уже бурмочучи:

— Для неуків даю переклад: «Король не може переступити закон, бо закон тотожний його волі…»

Доцент Горяев у роки молодості був відомим поетом. Але в 37-му його заарештували… І щоб не згасли знаки його зодіаку над просторами його полів Слобожанщини і не відправили його шістдесятивагонним ешелоном із Харкова в поля під Магаданом, він відрікся від реліктів природної думки… На користь інтересів, далеких від прагнення істини…

Але поетом він усе ж залишився… У душі.

Не думати про Горяєва було неможливо. Адже під безкрайнім небом Аджарії, біля такого ж безкрайнього моря, біля бурхливих гірських річок, біля вічних гір так і тягне пофілософствувати…

Може, від цього Гриша й похмурнів. Не в коня корм…

Ми відчували: Гриша став не той. Сумний та невеселий, як гетьман Забрьоха біля конотопської відьми…

А в рухах Корівки — там, біля триноги з казанком, — так і ковзала грація. Корівка пробувала киплячий борщ. Вона дмухала на ложку, прив'язану до довгої палки. Студила, дихала глибоко, додаючи свого подиху свіжому дню…

Да…, коли молода жінка готує борщ, вона прекрасна.

Ні, вона справжня краса!

Вітер підхоплює подол її сукні… І на її засмаглих стегнах сяють відблиски багаття… І сама Корівка здається таємничою судиною… Як там у Заболоцького: «Сосуд она, в котором пустота, или огонь, мерцающий в сосуде…»

Отож бо…

Що таке краса? І чому її обожнюють люди?

— Гриню, — сказав Сверчок, — ану підбадьорся! Будь активнішим!

— Друже, — додав я, — згадай: за Кантом тільки активні, тобто сміливі й самодостатні громадяни отримують виборче право!

— Отже! — аж підхопився Сверчок. — Встань і йди! Збуди в ній взаємопритяжіння!

— І відбери, — додав я вже у спину зникаючого Гриші, — свою обраницю!

— Поки Гіві її не умикнув, — прошепотів Сверчок, покусуючи ніготь великого пальця правої руки…