Музика і союз чесних слів
Тріумф перший
— Та-а-ак…, — тиснув мені руку Гіві, — ти вмієш. Дякую, друже.
І лише після цих його слів на фінішній прямій з'явилися суперники…
За столиком на фініші плескають у долоні судді. І тільки потім записують до протоколу мій результат. Наш результат. Неподалік, у затінку дерев, група лікарського контролю попиває «Боржомі». Трохи далі смажиться шашлик. Повний порядок.
Прийшла Корівка. Стомлена, вона вже не скидалася на метелика. А перед забігом була схожа… І її трохи похитувало, наче заносило…
Ми палко обійнялися.
В її обіймах було забагато замовчувань… Можна було вдатися і до філософських висновків. Але від них краще триматися подалі…
На таких поворотах історії, — подумав я, — треба обмірковувати кожен рух, кожне слово. Вона ж бо така гарна, збудлива цяця…
Утім, Корівка ще не могла позбутися почуття сорому через падіння, тепер уже смішне…
— Не рюмсай, — мовив я, — ми перемогли!
Гіві враз позирнув на неї… Так, наче демонстрував свої витрішкуваті очі… Такі ж бистрі, як його ноги…
Він сказав щось дотепне. Принаймні так самому йому здалося. І засміявся… Із щирим відтінком у голосі.
Підійшли Сверчок і Гриша.
— Це сама доля, — обійняв Гіві нас усіх чотирьох, — фатум, тріумф! — філософствував він про зусилля та жагу до перемоги, що ламають теорію межі сили…І далі придивлявся до дівчиська…
І той день, і ті слова, і ті обличчя завжди зі мною. Так і не губляться між минулими та прийдешніми днями…
Сяють собі крізь туманну завісу десятиліть…
#5534 в Любовні романи
#1190 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 10.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
