55

Вітальня вілли в Кюснахті, яка ще годину тому була наповнена величними звуками «Поклику безодні», тепер нагадувала поле бою після мародерства. Холодне повітря вривалося крізь вибите вікно, змішуючись із запахом розлитого чаю та дорогого парфуму Наталії.

Марк сидів на підлозі, прихилившись спиною до ніжки рояля. На його вилиці розпливалася багряна пляма — наслідок короткої сутички з охороною Торна, коли він заступив їм шлях до сходів. Його сорочка була розірвана, але погляд залишався крижаним і переможним.

Наталія стояла перед ним, тримаючи в руках порожній футляр від скрипки, який вона знайшла в спальні. Її обличчя було блідим до синяви.

— Де вона, Марку? — її голос зірвався на крик. — Де скрипка? Де Данило?

— Вони там, куди твої господарі не зможуть дістатися своїми брудними руками, — Марк сплюнув кров і нахабно всміхнувся. — Ти запізнилася, Наталіє. Трансляція закінчена, контракт у Китаї вже вивчають юристи. Все, що ти зараз маєш — це розбите вікно і купа проблем із поліцією кантону, яку я встиг викликати.

Наталія з силою кинула порожній футляр на підлогу. Гуркіт відлунив у порожньому домі. — Ти не розумієш, що ти накоїв! Еліас знищить вас. Він уже подав позов про викрадення дитини та порушення авторських прав. Софію оголосять у розшук через Інтерпол до ранку!

— Не оголосять, — Марк повільно підвівся, тримаючись за рояль. — Бо в Пекіні зараз ранок, і вони щойно побачили, як «миролюбний» менеджер Торн посилає головорізів вибивати двері жінці з дитиною. Це була не просто трансляція музики, Наталіє. Ми не вимикали камери, коли ви ввірвалися.

Наталія завмерла. Вона повільно повернула голову до ноутбука, який все ще лежав на столі. Його кришка була закрита, але маленька червона лампочка на зовнішній панелі, яку вона не помітила в запалі, продовжувала блимати.

— Ти... ти записував нас? — прошепотіла вона.

— Андреас вів дзеркальний запис на хмарне сховище, — кивнув Марк. — Весь світ побачить «обличчя» твого лейбла. А тепер — забирайся з мого дому. Поліція буде тут за дві хвилини.

Наталія подивилася на своїх охоронців, які розгублено перезиралися. Вона зрозуміла, що цей раунд програно вщент. — Це ще не кінець, Марку. Ви не зможете вічно ховатися в горах.

Коли звук їхніх машин затих удалині, Марк важко опустився на диван. Дім знову став тихим, але це була тиша склепу. Він дістав свій другий, прихований телефон і набрав номер Андреаса.

Тим часом фургон Андреаса вже долав серпантини в бік Гларуських Альп. Софія сиділа на задньому сидінні, міцно притискаючи до себе Данила. Хлопчик знову заснув, заколисаний рухом машини. Хелена мовчки хрестилася в кутку, час від часу поглядаючи на темні схили гір, що нависали над дорогою.

Телефон Андреаса завібрував у тримачі. Він натиснув на гучний зв'язок.

— Ви в безпеці? — голос Марка в динаміку був хрипким, але впевненим.

— Марку! — Софія подалася вперед. — Ти живий? Що там сталося?

— Все нормально, Софі. Наталія пішла ні з чим. Вони не знайшли нічого, крім мого розбитого обличчя. Головне — запис у китайців. Вони вже надіслали попередній протокол про наміри. Ми переграли його, дорога.

— Ми маємо повернутися за тобою, — Софія відчула, як сльози нарешті підкочуються до очей.

— Ні. Ви їдете в шале «Срібний пік». Андреас знає дорогу. Там є автономний зв'язок і охорона, якій я довіряю. Я приєднаюся до вас, щойно дам свідчення поліції. Торн не зможе дістати вас там юридично — це територія, оформлена на офшорну компанію моєї матері, про яку він не знає.

— Марку, будь обережним, — прошепотіла Софія.

— Я люблю тебе. Грай, Софі. Навіть якщо я не чутиму — грай. Твоя скрипка тепер — наше єдине алібі перед світом.

Зв'язок перервався. Фургон пірнув у довгий тунель, і на мить світло ламп розрізало темряву салону. Софія подивилася на свій футляр. Вона зрозуміла: те, що почалося як втеча, тепер перетворилося на полювання. Але цього разу мисливцями будуть вони.

— Андреасе, — покликала вона. — Як далеко до шале?

— Ще година, Софіє. Там на нас чекає юрист із Пекіна. Він прилетів вечірнім рейсом. Він хоче бачити твої пальці та твою зброю.

Софія кивнула. Вона відкрила замок футляра. Срібні струни відсвічували в тьмяному світлі салону. Вона знала: завтра вранці, коли зійде сонце над засніженими вершинами, вона зробить останній крок, після якого вороття не буде. Вона підпише контракт, який зробить її Alma Nova вільною — або знищить її остаточно.