48

Кабінет у «Kronenhalle» здавався затишним лише на перший погляд. Темні дубові панелі, оригінали Шагала на стінах і приглушене жовте світло створювали ілюзію камерності, але для Марка і Софії це приміщення миттєво перетворилося на кімнату для допитів. Повітря тут було важким, просякнутим ароматом дорогого тютюну та ледь відчутним металевим присмаком напруги.

​Еліас Торн не поспішав. Він жестом запросив гостей до столу, на якому вже стояли закуски, що виглядали як витвори мистецтва, до яких страшно торкнутися. Наталія сиділа навпроти, бліда й напружена. Вона навіть не підняла очей, коли Софія сіла навпроти. Її колишня самовпевненість випарувалася, залишивши лише оболонку жінки, яка зрозуміла, що стала інструментом у грі, правила якої їй не під силу.

​— Вино, Софіє? — голос Торна був низьким і оксамитовим, він особисто взяв пляшку «Petrus». — Це врожай того року, коли ви вперше виступили в Альберт-холі. Я пам'ятаю той вечір. Ви були... неземною.

​— Дякую, Еліасе, але я віддаю перевагу чистій голові, — Софія спокійно відсунула келих. Її голос звув рівно, хоча серце билося об ребра, наче загнаний птах. — Ми тут не для того, щоб згадувати мої дебюти.

​Торн ледь помітно посміхнувся, наливаючи вино собі та Марку.

— Прямолінійність. Те, за що я завжди цінував вас обох. Ну що ж, — він відкинувся на спинку стільця, і його очі, холодні, як швейцарські льодовики, впилися в Марка. — Перейдемо до справи. Твій виступ у «Baur au Lac», Софіє, був... стратегічною помилкою для моїх планів, але геніальним ходом для вашої капіталізації. Наталія, — він кивнув у бік жінки, — трохи переоцінила свої можливості. Вона намагалася знищити те, що я збирався купити.

​— Ми не продаємося, Еліасе, — Марк подався вперед, поклавши руки на стіл. — Мої борги — це цифри в банку. Я виплачу їх до останнього франка. Але Софія і Данило не є частиною твоїх «активів».

​Торн видав короткий, сухий смішок.

— Цифри в банку? Марку, ти завжди був занадто романтичним для бізнесу. Твої борги — це не гроші. Це час. Мій час. І я вирішив, що цей час конвертується у світове турне «Лід і Вогонь». Контракт уже готовий. П’ятдесят міст. Пекін, Токіо, Нью-Йорк, Лондон. Повна медійна підтримка. Камери будуть з вами двадцять чотири години на добу. Світ хоче бачити ваше примирення. Світ хоче бачити «ідеальну сім’ю».

​— Ти хочеш перетворити життя нашого сина на шоу? — Софія відчула, як її пальці стиснулися під столом. — Ніколи.

​— О, Софіє, — Торн нахилився ближче, і в його погляді промайнуло щось небезпечне. — Ви забуваєте про дрібний шрифт. Якщо Марк не підпише цей контракт, я ініціюю процедуру банкрутства його фонду в Цюриху. А оскільки він використав твої активи в Академії як непряму заставу... ти втратиш свою репутацію, свою скрипку і, ймовірно, право на опіку, коли соцслужби дізнаються про «кримінальне минуле» вашого фінансування.

​Марк відчув, як усередині все закипає. Він згадав про диктофон у сумочці Софії. Потрібно було змусити Торна сказати більше.

— Ти погрожуєш нам дитиною, Еліасе? Це низько навіть для тебе.

​— Це не погроза, це бізнес-прогноз, — Торн дістав із внутрішньої кишені піджака ту саму фотографію Данила, яку він прислав Марку, і повільно поклав її на стіл між тарілками з омарами. — Подивіться на нього. Такий талановитий хлопчик. Було б прикро, якби його дитинство пройшло в залах судів, а не в Кюснахті.

​Наталія раптом здригнулася. Вона підняла очі на Торна, і в її погляді вперше промайнув справжній жах. Вона знала, що він здатен на все.

​— У мене є зустрічна пропозиція, — голос Марка став льодяним. — Ми підпишемо контракт на десять концертів у Європі. Без камер у домі. Без Данила. Гроші від перших п’яти концертів повністю покривають тіло кредиту.

​— Десять? — Торн зневажливо підняв брову. — Марку, я не граю в дрібні ігри. Або все, або... — він не договорив, бо Софія раптом перебила його.

​— Або ви втратите контракт із китайським стрімінгом, — сказала вона, дивлячись прямо в очі Торну.

​Торн на мить застиг. Його посмішка не зникла, але очі звузилися.

— Про що ви, люба?

​— Ви поспішаєте, Еліасе. Ви хочете фіналізувати угоду з Пекіном до кінця тижня. Але китайські інвестори дуже чутливі до репутаційних скандалів, пов’язаних із «примусовою працею» або «експлуатацією дітей». Якщо завтра в пресі з’явиться запис цієї розмови, де ви погрожуєте дитині відомої скрипальки... ваша угода розсиплеться, як картковий будинок.

​— Ви блефуєте, — Торн подивився на її сумочку. — У цій залі працюють глушилки сигналу. Ніякого запису не існує.

​— Сигналу — можливо, — Марк дістав свій телефон і поклав його поруч із фотографією Данила. — Але Андреас зараз стоїть біля входу в ресторан. Він отримав аудіофайл через автономний датчик, який Софія активувала, коли ми входили. Стара технологія, Еліасе. Надійна, як швейцарський годинник. Один мій рух — і Пекін дізнається, хто ви насправді.

​У кабінеті запала гробова тиша. Наталія прикрила рот рукою, ледь стримуючи схлип. Торн дивився на телефон Марка так, ніби це була гримуча змія. Його маска «ввічливого батька» нарешті тріснула, оголивши хижака, який зрозумів, що його самого загнали в кут.

​— Ви граєте з вогнем, — процідив Торн крізь зуби.

​— Ми і є «Вогонь», Еліасе, — тихо відповіла Софія. — Ви самі нас так назвали.