25

​Цюрих став для Софії ідеальною ізоляцією. Вона повністю обірвала всі зовнішні зв'язки, зосередившись на навчанні та підготовці до материнства. Це був період повного повернення до контролю після катастрофи.

​Академія вимагала досконалості, і Софія давала їй це. Вона знайшла своє звільнення у складних партитурах. Її техніка була бездоганною, але тепер вона грала з несподіваною, глибокою тугою, яку не могла приховати.

​Проте, її внутрішній світ був нестабільним. Її тіло швидко змінювалося, і з цим прийшов повний розлад її звичок. Ранкова нудота, яка вибивала її з будь-якого графіку, стала її щоденним ворогом. Вона, яка раніше пила лише чорну каву, тепер не виносила її запаху. Вона раптом почала віддавати перевагу дивному поєднанню солоного та кислого. Вона носила вільний, безформний одяг, щоб приховати свій стан, і повністю уникала однокурсників, боячись зайвих запитань. Вона жила на емоційних гойдалках. Однієї хвилини вона відчувала абсолютну рішучість і гордість за своє рішення виховувати дитину самотужки; іншої — її охоплювала нестерпна, виснажлива туга за Марком. Вона згадувала його не як артиста, а як чоловіка, який налаштовував її скрипку і боявся, що зруйнує її. Ці напади смутку були схожі на фізичний біль, але вона завжди змушувала себе повернутися до практики. Жодних сліз. Жодних слабкостей.

​Софія готувалася до нового життя. Вона почала облаштовувати маленьку кімнату для дитини. Вона обирала все ніжно-кремове та спокійне, намагаючись створити для свого малюка світ, протилежний нестримній натурі його батька.

​Але найважче було фінансове питання. Вона жила на заощадження, які швидко танули. Вона мусила знайти рішення.

​Одного вечора вона побачила новини. Марк Волинський, тепер відомий як "Вогонь", оголосив про світове турне. Його обличчя на екрані було втомленим і злим, але він все одно світився успіхом. Вона помітила, що він все ще носив їхній символічний перстень, а його очі здавалися порожніми. Він був успішним, але без неї його музика була безрадісною.

​У той момент вона відчула холодну, тверезу силу. Хоча він її зрадив, він також втратив свій центр. І ця думка дала їй нову енергію.

​Вона поклала руку на свій живіт, відчуваючи слабкий, але впевнений рух.

​«Я створюю свій власний світ, — прошепотіла вона. — Світ без обману, без штучної слави. Лише ти і я».

​Вона вирішила: коли дитина народиться, вона почне заробляти гроші викладанням класичної музики, використовуючи свої зв'язки з Академією. Це був її новий план, її нова безпечна реальність.