17

​Протягом наступного тижня їхні зустрічі в "Тремоло" стали не просто роботою, а життєвою необхідністю. Софія грала, Марк створював. Він не маніпулював, а керував її талантом, витягуючи неконтрольовані емоції. Кожен їхній спільний трек був діалогом, і кожна пауза була наповнена небезпечною, але бажаною тишею.

​Вони говорили про музику, але насправді говорили про самотність і довіру. Софія дізналася, що Марк грає на фортепіано з дитинства і що він таємно обожнює класичну музику, хоча публічно зневажає її. Марк дізнався, що скрипка Софії – це єдина річ, яка залишилася від її діда, єдиної людини, яка її розуміла.

​Одного вечора Марк не приніс свого мікшера. Натомість, коли вони закінчили обговорення нового треку "Вигнання", він несподівано поклав на стіл два чорні, дорогі запрошення.

​«Що це?» — запитала Софія, її голос був напружений.

​«Сьогодні у місті відбувається андеграундний концерт електронної музики. Марк Волинський, мій альтер-его, хедлайнер. Ти йдеш зі мною», — сказав він.

​Софія відсахнулася. Її "мишача" натура запанікувала. Сцена. Люди.

​«Ні. Я не йду. Це не входило в нашу угоду».

​«Це входить у нашу боротьбу, Софіє. Твоя проблема — це натовп. А мій натовп — це мій захист. Ти повинна побачити, як я працюю, щоб зрозуміти, як ми можемо працювати разом. І ти будеш зі мною. У мене за спиною».

​«Я не буду там! Я боюсь! Я не хочу, щоб на мене дивилися!»

​«На тебе ніхто не дивитиметься, — Марк простягнув їй другий квиток. — Ти будеш у VIP-зоні, яку оточує охорона. І ти носитимеш це».

​Він доторкнувся до її шиї, де під блузкою був кулон. Вона відчула, як її серце забилося шалено.

​«Це не про музику. Це про подолання. Ми маємо пробити твій страх, щоб ти могла жити. Сьогодні ти не скрипалька, ти — мій гість».

​Софія відчула, як її опір ламається. Її гордість і потреба в Маркові переважили страх. Це було ризиковано, це було шалено, але вона йому довіряла. Вона вперше довіряла комусь більше, ніж своєму страху.

​«Я піду, — сказала вона тихо. — Але якщо ти мене покинеш, я зникну з твого життя назавжди».

​«Я не покину. Я буду твоїм захистом», — Марк підвівся, його зелені очі світилися.

​Після швидкого переодягання вони прибули до старого, переобладнаного заводського цеху. Сотні людей, гучна музика, пульсуючі баси — хаос Марка. Софія відчула, як її легені стискаються, а серцебиття прискорюється. Вона була в серці його вогню.

​Марк провів її до VIP-зони. Вона була невелика, відокремлена від натовпу. Він попросив охоронця стояти біля входу, а потім обійняв її за плечі.

​«Ти в безпеці. Дивись на мене», — прошепотів він їй на вухо.

​Марк пішов на сцену. Коли прожектори освітили його, він став "Хаосом". Він був енергією, він був вогнем, він був богом цього натовпу.

​Софія дивилася на нього. Її погляд був єдиним, що зв'язував її з реальністю. Але вона відчула, як її страх почав танути, замінюючись шаленим захопленням.

​Під час апогею виступу, коли натовп збожеволів, Марк несподівано підійшов до краю сцени і подивився прямо на неї. Він поклав руку на груди і ледь помітно прошепотів:

​«Це для тебе, Софіє».

​У цей момент електронна музика Марка злилася з її власною внутрішньою пристрастю. Вона зрозуміла: він привів її сюди, щоб показати, що вона теж може бути такою ж могутньою.