8

Софія сиділа, втупившись у навушники. Її руки, якими вона щойно викарбувала з музики лід, тремтіли. «Ти зробила мою музику... гіркою». «Твоя холодна майстерність... оголює моє відчайдушне бажання».

​Він не образив її. Він не вилаяв її. Він не став кричати. Він, Марк Волинський, цинічний геній хаосу, визнав її перемогу і показав свою вразливість.

​Це було небезпечніше, ніж будь-яка його нахабність. Коли він був зарозумілим, її ненависть була щитом. Коли він став щирим, її щит тріснув. Вона відчула, як її гордість, яка щойно торжествувала, раптом стискається від якогось дивного, невідомого жалю.

​Вона швидко перевірила пошту. Трек "Танго_для_Льду" справді був відкликаний. Але вже лежав новий файл: "Дуель.wav".

​«Це буде чесний бій. Тільки музика. Софіє, зіграй зі мною ще раз».

​Він знову запросив її до гри, але цього разу — без маніпуляцій, без шантажу. Він запросив її як рівного партнера, як єдину людину, яка здатна кинути йому виклик.

​Софія розуміла: якщо вона погодиться, вона переступить межу. Вона перестане бути "мишкою", яка захищає свій простір, і стане гравцем, який прагне перемоги в битві з рівним. Це було страшно, але її жага до музики і доведена перемога були сильнішими за її страх.

​Вона взяла телефон і, дивуючись власній сміливості, набрала його номер, який був у неї після їхньої суперечки у фойє. Її пальці були холодні, як лід.

​Гудки. Потім тихий, оксамитовий голос, який вона вже так добре знала по навушниках:

​«Так?»

​Софія зробила глибокий вдих. Вона не могла дозволити собі жодної емоції.

​«Марку. Це Софія. Я отримала твій останній лист і новий трек. І твою... капітуляцію».

​На тому кінці лінії Марк засміявся, і цей сміх був чистий, без цинізму.

​«Я завжди визнаю поразку, коли вона бездоганна. Але я не капітулював, Софіє. Я викликав тебе на біс».

​«Твоє прохання про чесний бій прийнято. Але я встановлюю одну умову», — Софія відчула, як її голос зміцнів. — «Ти не смієш вимагати від мене емоцій. Ти отримаєш мою досконалість. Я гратиму краще, ніж будь-коли. Якщо ти зможеш перемогти мою досконалість, ти отримаєш свою душу».

​Марк замовк. Його голос, коли він відповів, став серйозним і низьким:

​«Я не буду вимагати емоцій, Софіє. Я їх вирву з тебе. Досконалість без почуттів — це просто геометрія. Я тобі покажу, що таке справжній бій, Лід».

​Він кинув слухавку першим.

​Софія повільно поклала телефон на стіл. Її рука торкнулася його дзвінка, і вона відчула жар. Це була не ненависть. Це була агонія очікування. Вона знала, що цього разу ставки були вищі, ніж $2000. На кону була її душа.

​Вона ввімкнула трек "Дуель". Це був швидкий, складний, віртуозний твір, який вимагав не лише техніки, а й сміливості. Це був єдиний трек Марка, який не мав жодного електронного звуку, який би її підтримував. Це була чиста, незахищена арена.