5

Марк повернувся до своєї квартири, і двері зачинилися з гуркотом. Він кинув сміттєвий пакет і сів на диван, намагаючись стримати шалену хвилю люті. «Бруд. Хаос, — прошипів він, — Музейний експонат».

​Він ненавидів її зовнішню холодність, але її лють була такою ж живою, як його музика. Він повинен був змусити її знову зіграти, але цього разу — не як найманого працівника, а як творчого ворога.

​Марк зрозумів, що єдиний спосіб пробити її броню — це зачепити її гордість майстра.

​Він сів за пульт і почав створювати новий трек. Він не хотів агресії. Він створив мелодію, яка була танго — повільний, чуттєвий ритм, сповнений туги і небезпечної близькості. А потім залишив для її скрипки партію, яка вимагала не майстерності, а відкритої, шаленої чуттєвості.

​Коли він закінчив, він відправив їй файл. Цього разу його лист був менш діловим і більш зухвалим, на межі образи.

​Електронний лист від Марка:

Тема: МУЗЕЙНИЙ ЕКСПОНАТ.

​Софіє.

​Ти отримала свій гонорар за технічно бездоганний, але абсолютно бездушний твір. Він не підходить. Я надіслав тобі новий файл, "Танго_для_Льоду".

​Ти стверджуєш, що володієш майстерністю. Я стверджую, що ти — боїшся почуттів. Ця музика вимагає не холодної техніки, а пристрасті. Вона вимагає, щоб ти грала емоційно, на межі розриву струн.

​Ти не повинна його грати. Але якщо ти не зіграєш, то ти визнаєш, що ти лише холодна копія генія. Ти просто боїшся, що твоя скрипка може зазвучати як жінка, а не як машина.

​Твоя гордість завадить тобі проігнорувати цей виклик. Чекаю на вогонь.

​Марк.

​Марк відправив лист. Він відкинувся на спинку стільця, відчуваючи шалений азарт. Це був його справжній виклик: не грошима, а творчістю та психологією. Він знав, що вона не поверне гроші, і він знав, що вона не зможе ігнорувати звинувачення в емоційній неспроможності.

​Тепер він мав лише чекати, коли її лють запалить студійний мікрофон