другий рік 3 глава

Після цього мені сказали що уже не буде поблажлок, того літа я їхала з танцями на конкурс, погано памятаю яке місце ми заняли. Можу сказати що старалась для танців довго. Літо пройшло також непомітно. Я ходила до вчительки додому щоб займатись додатково, а також до вчительки англійської. Вона не була сильно приємною жінкою, але мушу визнати вона вчила дуже добре. Початок третього класу, а в музичній всього лиш другий. Часу вона забирала також багато. Я ходила до бабусі, вона мене годувала і їй не сильно подобалась моя гра на сопілці... Чому? Сопілка загучна для неї.. По більшій частині я прогулювала музичну перших пару місяців. Звісно казала мамі що хожу, моя брехня потрималась не довго. Вона все дізналась. як тільки я пропустила екадем, я була сварена сильно..  три місяці біганини від музичної закінчились гірше ніж інший мій неправильний вчинок. Я тоді вже втомилась від музичної, чи то просто не захотіла займатись музичною і тд. Сопілка мені не сильно подобалась, але мені подобався Богдан. Я буквально ходила через нього, він старанно ходив, не так як я. Мене сильно припахували цей рік. Тому саме через це я не памятаю про неї нічого, цей рік не мав для мене значення, звісно бабуся була мною незадоволена оскільки я в сімї та сама " праведна" дитина. Тоді я не розуміла це сильно і взагалі не розуміла. Памятаю коротку розмову з дитинсва в бабусі дома.

- ти повинна стати музикантом, яким не стала я. Христиночко ти мене зрозуміла ? 

- так бабусе.. 

- зрозумій все для твого блага, ти повинна старатись щоб сподобатись людям. Звісно ти всім сподобаєшся, але будь слухняною дівчинкою, не руйнуй наші надії, зрозуміла?

- так 

Години роздумів, чи хочу я стати музикантом? Моє бажання прогулювати музичну стало базовим. Я довго пробувала прогулювати в якийсь момент. Тоді коли саму популярну в хорі пісню мали співати мене не було, тоді на сцену прийшло велечезна кількість людей, такої не буде ше довго. Я тоді відіграла свій номер з танцями і пішла. Я не могла сидіти в залі, це було болюче. Мене гнали тренуватись, а вчитель давав твори  на само опрацювання. Ніби " вивчи за літо" чи як говорила моя мама " це за твої прогули, вчися дитино". Мені забороняли гуляти поки не зіграю конкретну частину, чи коли не здам на память твір. Звісно я виходила коли наш сусід Арсен приходив до нас додому. Тоді мене пускали, мама по більшості була на роботі але в вечері я мала здати їй табличку  множення пару раз і грати, крім цього я повторювала все що було в книжках з сольфеджіо і грала деякі невеличкі вправи, але також заставляли робити всі вправи. Мама мало розумілась в музиці, але все таки щось розуміла. Літо пройшло повільно і нудно, сусідки хвалили моїй мамі мене кажучи що я дуже працьовита дівчинка і старанна. Я тоді любила городи, а конкретніше напевне помагати. Я любила бачити радість на очах у людей від моєї допомоги. Мама звісно була рада що я в неї така працьовита, і навіть посміхалась, вона часто брала мене і Гаяне ( це моя сестра ) допомагати їй по аптеці, але я не розуміла де треба допомога, там було багато працівників. Реально багато. В основному ми дивились як вона працює і деколи виходили на вулицю. Тоді моя сестра подумала чи не піти їй на гітару. Вона була старше мене тому переходила в пятий клас коли я переходила в четвертий. Мама одобрила цю ідею і вони тоді з татом поїхали купити гітару, а з нами лишилась Ілона, старша сестра Арсена. Вона нас няньчила. Тато був дуже радий що Гаяне піде на гітару, діло в тім що він сам на ній грав і дуже любив. Тож саме стосувалось бабусі.. Вона одразу полюбила Гаяне ще більше ніж раніше, бабусі дуже подобалась гітара, звісно моя сопілка не викликала такого інтересу як гітара... Настало перше вересня... Я не хотіла щоб воно починалось.