перший клас 2 глава

Нарешті настало перше вересня, після першого дзвоника мене повели в музичну, там нам провели інструкцію і сказали що покажуть нам своїх вчителів. Мій вчитель з спеціальності тобто з сопілки, його звали Валентин Васильович, чи Іванович. Я ніяк не могла запамятати його по батькові, просто памятала що він Валентин. Зі мною до цього вчителя пішов ще один хлопець, він був з протилежного класу, ми з ним не спілкувались і я зрозуміла що ми з протележного через пару місяців. Крім спеціальності нам показали кабінет хору, той самий великий зал в якому я задала екзамени, ця новина не сильно мене порадувала, також була вчителька сольфеджіо, хороша тьотя, вона мені подобалась, звали її Світлана Олексіївна, а вчительку з хору, Фрузіна Тарасівна.В перший день нам росказували про теорію музики трохи і з яких років у нас вона ведеться, росказали про музичну. Вчитель з спеціальності не сильно мені подобався, чи я йому не сподобалась я цього не знала, крім сопілки він викладав ще флейту, трубу, саксофон, гобой і інші духові інструменти, але більшою популярністю займали саме труба і саксофон. Урок в мене починався з години 14:20 чи 14:30 ,як він вже хотів. Проходили вони в мене в понеділок, середу, пятницю. Тобто три рази на тиждень з хором і сольфеджіо. Крім музичної я ще ходила на танці вони також проводились в понеділок, середу і пятницю, а якщо вчителька захоче вони будуть і в суботу, зазвичай по суботам я була в бабусі по татовій лінії або до нас приїзджала моя двоюридна сестра, чи ми до неї їхали. Зазвичай кожну суботу і до неділі. В школі я ще займалась додатково, тобто після уроків я ходила до вчительки, яка зі мною займалась математикою і домашніми з інших предметів. Вона часто була незадоволена тим що я хожу на музичні бо я не встигала робити домашне, але я поверталась до не через годину до неї щоб продовжити писанину. З хлопцем, який зі мною ходив до вчителя ми говорили рідко але я дізналась що його звати Богдан. Його мама вчила в нашій школі географію.

Крім звичайного навчання в нас ще були еказмени, їх називали екадем.  Чому так не знаю але було капець страшно, по більшій частині їх здавали всі по черзі, по категоріям: духовики, струнно смичкові, струнні, клавішні, баяни і акордеони, а ще вокальні. Перші здавали клавішні й пішло поїхало, зазвичай ми духовики здавали останіми, це був великий плюс але не такий великий як того б  хотілось. Ми вивчали все напамять зазвичай грали два твори, невеликих але на память і з фортепіаністкою. Вона нам окомпонувала. Перший рік ми не здавали їх бо просто вивчали стройку і пальці, а інші старші від нас здавали ще як. ми приходили на їх екадем і чекали кінця разом з ними. В цю музичну ходив ще один хлопець, він пішов на рік раніше мене. З тим же він мій однокласник, ходив на скрипку, його гра не була сильною навіть під час закінчування музичної, постійно шось ламав, чи то рука, нога і багато пропускав. На хорі нас клали разом, він або сидів заді мене чи біля. постійний гул через нього списували на мене, вчителька не давала фору нікому. Від слова нікому! Але вона була більш лояльна до новачків а старший хор для мене був щось більш прекрасне ніж може здаватись для мене зараз. Крім здачі екадему чи ще здавали сольфу, писали ноти і пробували заспівати. Після закнчення першого музичного класу нас завжди кликали на звітній концерт, той самий на якому моє серце викрикувало з грудей і я слухала постійнно з великими очікуваннями. Звісно багато номерів я пропускала оскільки ми готувались і до виступа з танцями. Наша вчителька також нас пресувала не гірше ніж вчителька з хору чи вчитель з спеціальності.