любов до музики 1 глава

Музична, все почалось з того що я побачила дівчину, років 16-17 вона була випускником музичної школи, грала на скрипці, витончені рухи і перестановка пальців на грифу, я тоді пішла з бабусею по маминій лінії, вона грала на фортепіано і розвивала в мені любов до музики. В один день я сказала мамі що хочу займатись музикою, грою на скрипці. Мама мені відмовила, я памятаю що сказала їй одразу після концерту, перше червня. В музичній школі звітний проходив завжди першого, я також там виступала тільки, як танцівник, танцювала народні танці і рідко коли сучасні. 
Почнемо з того чому мама відмовила мене від скрипки, вона сказала що я її зламаю як тільки її мені куплять, в дитинстві я любила поносити щось важкенье, як крісло з дерева вище за мене в декілька разів, старшу сестру і важкі каміння. 

Я ціле літо готувалась до поступлення, мама включала мені відео з саксофоністом який зазвичай грав джаз. Їхні мелодії мені не сильно подобались але мені подобався саксофон. Літом оли набирали дітей мені сказали прийти в музичну, треба було заповнити пару документів, замість моєї мами прийшла нянька її називали тьотя Лена , я її любила вона була доброю. Ми разом місяць літніх канікул готувались до музичної, час пройшов занадто непомітно. Я навіть не памятаю якого саме числа я здавала але можу сказати з впевненістю хвилювалась я не менш ніж за "смерть" Зейна з "ніндзяго". Ми пішли в великий зал в коли зайшли до будинку. Крім мене ще хтось був, зараз я вже не памятаю хто саме але можу сказати що з ними в мене тепер хороші відносини коли тоді я вважала їх своїми суперниками. Зайдячи в зал за одним столом сиділо троє вчителів: завуч, деректор, і та хто приймає і решту екзаменів. Я боялась, а ноги підкошувались, але я була і сміливою на той час дитиною, могла підійти до любого дяді і верзти всяку діч. Деректор на той час взяв олівець і дав мені ще один, сказав підійти і щоб я не переживала, він почав стукати по столі якийсь ритм і просив повторити, що було в мене в памяті я повторювала, ритми не були важкі але треба було запамятати їх тривалість, я ніби повторила і сказала щоб я кликала наступних. Наші результати оголошували коли вже всі здадуть. Я чекала з нетерпінням, нарешті настав той час коли всі вже здали. Нас запросили і всі маленькі діти тобто ми стояли в одному ряді. Нам сказали скільки хто набрав і хто пройшов. Пройшли всі, хтось мав менше оцінку, хтось більше, як мені сказали в мене взагалі була супер, я тішилась як майська роза. На початок першого вересня я вже могла приходити як учень музичної школи, я поступила на сопілку, духовий інструмент який мав десять дирок на довговатій трубці з сантеметрів тридцять один. Для всіх пальців мав кожен окрему постанову і ще якусь штуку, на той момент я цього не знала. Мені сказали що я маю провчитись деякий час на сопілці а потім мене переведуть на саксофон, звісно така наївна як я в це вірила. Решту ж частину літніх канікул я готувалась до другого класу і їхала по таборах. В школу я поступила в пять років що багато кого дивувало, я хотіла піти за своєю старшою сестрою, тому як вона пішла в школу через рік пішла й я.