Яснорада

Осінній вітер жене листя шляхами змін, підігрітий останнім теплом сонця. Летить і між дерев і між гілля, попри ріки, і розсіюється між пальців. Діти бігають ґанком розливаючи сміх. Щось змінилось з тих часів, а щось залишається вічним і в полудень, коли день і ніч рівні, а вітер приходить з гір, звучить їх історія. Мелодія пробуджена теплом сонця і подихом вітру, музика часів пам'ятних лише їм. Коли землею ходили лише боги, тоді вони й зустрілися. 

Чиїсь рухи сколихнули кожну травинку, - танець богині Ясни. Чарівні рухи відомі лише їй, — це мова, якою вона розмовляла, її почуття, її емоції. Руки кружляли, а ноги злітали з пелюстки на пелюстку, з травинки на листок, поляна оживала, все буяло, все стало свідком її ритуалу богині емоцій, коли вона вивільняла свою силу на повну і весь світ чув пісню буття. Та цього разу й сама богиня почула те чого раніше не чула, точніше ту кого ніхто не міг почути, Раду.

Не всі боги ходили по землі, - одна богиня й була Землею, Рада. Коли ще боги блукали Первісними водами, богиня природи, яка не мала голосу, та яка так об'єднала всіх богів і врятувала від самотності. Поляна танцю Рін, була навколо старого дерева, коріння якого сягали серця Ради. Це була їх перша зустріч. Так як богиня чуттів народилась тоді, коли всі боги зустрілись, тоді коли Рада вже заснула. 

Те що Ясна відчула від Ради було безмежною любов'ю і щастям, які чорною павутинкою були просякнуті тугою і самотністю. Такий сильний дисонанс вибив подих Рін на мить і навіть все навколо завмерло. Клер несла такий тягар та попри все щиро раділа і любила всіх і не жаліла про свій вчинок. Ніби Рада, відкриваючи очі, -  жасмін, а за ним і вся поляна почала розкривати бутони всіх свої квітів. Це була відповідь природи. І розпочався діалог двох німих богинь. 

Ніхто не знає, тривав він день, рік, сотні чи мить. Та як квіти не можуть цвісти вічно, а танець тривати без упину, всьому приходить кінець. Одного дня сотні барв і запахів полонили землю, все проснулось і цвіло. 

Останнє слово Ради. 

І того ж дня грім розбив все небо кольоровим сяйвом. 

Останнє слово Ясної. 

Її рухи стали занадто швидкими і вся енергія вирвалась назовні. Чуття Ясновиди, яка розбилась на душі осіли в квіти. так народились люди, і решта богів взяли їх під опіку. 

На поляні  з залишків жасмину лунала мелодія. Того дня родилась й музика. Хтось вірить, що в ній дві богині єдині. 

І листя вже лежить кругом, і діти поховалися в дім, і сонце вже ховає промені за горизонтом, а вітер утікає з крізь дзвінці. Тоді й мелодія вже затихає десь у шкатулці над каміном.