Розділ VI. По різному 13

Отож зробив Янь те, що обіцяв. Одяг дав Юрі, поділився своїм, звичайно для нього він був трішки завеликий, але в терпимих межах. Нагодувати нагодував, бо що, з лісу разом з хмизом приніс? — Приніс. Температуру і цілий стан провірив? — Провірив. Дати йому що нормальне вдіти? — Дав. А нагодувати — не нагодує? Та так же не можна, так навіть нацисти не робили! Звичайно ж Янь не знає хто такі нацисти, але якщо б взнав то не вважав себе одним із них, але все одно не робив так!

Все-таки, тут у Яня було комфортно! Було чисто спокійно, нікого крім них двох нема, ніхто не кричить. І так сіли.

　 — Ну то розкажи мені, будь ласка, де я зараз є. — Дивився Юра на свого нового друга.

　 — Почекай, ти справді не знаєш де ми зараз? — Все-таки думав Янь що другий над ним досі жартує. Бо ж як то так? Дуже то дивно!

　 — Не знаю! Поняття найменшого не маю! — Каже і каже, а цей не розуміє, ото тупі люди пішли! — Може мене якісь мафіозі відправили в Аргентину на виправні роботи але я замість того щоб травичку збирати, зкурив?

　 — Яка Аргентина, які мафіозі? — Янь знову нічого не розумів що інший меле. Кожне друге слово вперше чує. — Я знаю що ми в Дзеркалії. Бо ніде інше я бути не можу!

　 — А Дзеркалії я теж не знаю! — Схрестив руки на грудях Юра. Ніяк цього актора не розкусиш! Ні зубами, ні руками, ні, напевно, ногами!

　 — Ну як не знаєш? Така велика країна, така історія! А ти не знаєш! — А хто не буде свою країну вихваляти? Кожна жаба своє болото хвалить.

　 — Не знаю, вперше чую! — Це ж дуже підозріло, хвалити – хвалить, а розказати – не розкаже! — Вось що це за країна?

Спочатку Янь мовчав, бо думав що сказати. Не знає навіть що казати, треба згадувати що вчив:

　 — Наша країна має на більшості своєї території холодний клімат, в приморських частинах більш теплий. Багато території займають ліси, оскільки більшість населення знаходяться поруч зі столицею оскільки там найкращий клімат.

　 — І чим мені цей клімат допоможе? — Все-таки Юра не очікував що йому саме це скажуть, але що є то є!

　 — Як чим?... Поможе ж... Поможе з... — А не знати з чим поможе! Сам нарешті зрозумів що сказав саме не потрібне.

　 — Звичайно допоможе, той клімат же в цій країні головний певно! — Ну як же так! Нічого потрібного не скаже.

　 — Та ніби ні… — Ну з такою інтонацією Юра сказав, що Янь задуматися мусів.

　 — То ти ще над цим думаєш? — Як же нашому герою не поталанило з компаньйоном! От мав би він якусь гарну, розумну з хорошим відчуттям юмору... Добре, що дали – то дали. — В як ти мене сюди доніс?

　 — В сенсі? — Ну дуже заплутався компаньйон, від минулої теми розмови!

　 — Я був в лісі, а прокинувся тут. — Ну треба ж тоді з дурачком спокійно, без лишньої агресії.

　 — Так. Ну я тебе доніс сюди. — А як було не донести? Треба ж жаліти інших людей.

　 — Доніс? — Ну це і була найочікуваніша відповідь. Ну не притягнув же за ногу. Чи потягнув... — Як ти мене доніс?

　 — На спині разом з хмизом. — Ось від цього знову Юра впав в шокований стан. На спині! Ще й з хмизом! Скільки ж він то сили має мати?! А ще як Юра не прокинувся? Він же чує коли його будять? В як його на спині нести не вчув?! Хоча він не раз падав з ліжка і не прокидався... Але це не важливо!

　 — На спині?! — Знову кажу, був хлопець дуже здивований. — Скільки тобі років?! — Нібито, другий вже молодий, ну не під тридцять років, і не такий як: "життя в сорок тільки починається!" – але велику ж він мав мати силу!

　 — Тринадцять років. — А компаньйон не здавався таким вже і здивованим. Для нього це було, здається абсолютно нормально, що в такому віці можна мати таку силу.

　 — Тринадцять?! — Юра мусів подивитися на себе: йому ж теж майже стільки! Цей вже має власний дім, стільки сили, все вміє! Ну розуму може трішки бракує. А він відмінник якого називають нєфорьнком!

　 — Так. — І Янь досі не розумів шоку іншого. На його думку, нічого такого незвичайного він не робив!

Довго ще мучив патлатий свого нового друга. Все не вірив, що таке можливо. Де ж то таке чувано, де таке бувано? В одному хлопці стільки всього: і сили, і краси... Але розуму… Так зроблено, напевно, для балансу!