Натхнення в кожній миті

Давно Ніка так гарно не спала - солодко, легко й натхненно. Дивно, але саме так і відчувала, хоча спала не лише у верхньому одязі, а навіть у взутті! Здогадатися, хто потурбувався про її комфорт було не важко.

- Привіт, сонько. Ну що, підемо працювати, чи знову мене відмазками годуватимеш? - присів поряд Муз і посміхнувся на всі 32.

- Та ну тебе - все одно не даси нормально попрацювати, то ж сьогодні жодної роботи! - від душі потягнулася дівчина.

- Яка самовпевнена! І чим же тоді плануєш займатися?

- Для початку - приготую щось смачненьке, - показала язика й скочила на ноги. Потім кинулася до кімнати за одягом - хай там як, а перевдягатися перед стороннім чоловіком (нехай і міфічною істотою) геть не хотілося. Швидко вдягнувшись та зібравши волосся у хвіст, пішла на кухню. Полиці холодильника тріщали від смаколиків, але цього було мало! То ж рішуче взявши яблука, вже точно знала, що готуватиме.

- Щось сумно якось. Треба атмосферу змінити, - заявив Муз та клацнув пальцями. З портативної колонки в ту ж мить заграла святкова музика. Новорічні й різдвяні пісні підіймали настрій, але Ніка все одно не змогла пробурчати:

- Гей, свята вже скінчилися!

- Дурниці! Ми самі створюємо собі свята так, і тоді, коли нам цього хочеться, - дурнувато пританцьовуючи й наспівуючи жахливим голосом, авторитетно заявив він, і взявся кружляти по кухні.

- Не дуркуй! Он краще яблука почисть!

- Як скажеш, красуне, - тепер вже не втримався й схопив її, забираючи у свій шалений танок. А разом з ними по кухні літали і яблука, котрі, наче професійні стриптизерки, знімали з себе шкурки й ділилися на тонкі скибочки.

- Гей, так не... - договорити не дали - до рота залетів шмат яблука. 

Це було чарівно й казково, але Ніка все намагалася стримуватися - все ж їй ще готувати! Час є лише поки тісто холоне в холодильнику. 

Круговерть з яблук захопила й інші продукти, і тепер вже навколо них з Музом літали й цукерки, до того складені у кошику, і яєчна шкарлупа, і навіть з борошна маленькі салютики! Вони злітали догори й там вибухали, осипаючи дівчину та її дивовижного напарника білою крихтою. 

Це було неправильно й погано - скільки ж бруду доведеться вимітати потім! Але чомусь обуритися не виходило - лише хотілося сміятися й продовжувати шалений танок, який дарував ейфорію й незнайоме до того відчуття щастя. А вона ж ніколи й не думала про те, що приготування їжі може приносити стільки задоволення! А є ж такі диваки, які відчувають це щоразу, як беруться готувати! Цікаво, а що було б, якби хтось попросив навчити таку людину ділитися задоволенням?...

- Не бійся - додай трохи романтики й крихту гумору. Подумай, якою може бути героїня, - розпалював її цікавість до майбутньої історії Муз. І чим більше питань було, тим чіткішою ставала історія. Вона розвивалася поки танцювала, поки розкачувала тісто, й поки робила карамель. 

Саме цих героїв їй зараз не вистачало, саме така історія була потрібна - ніжна, весела й романтична. Проста й разом з тим вишукана й неповторна.

Пиріг вже майже охолов, а ноутбук незадоволено пищав - заряду лишилося зовсім мало. Але головне було зроблено - герої зустрілися й зрозуміли - спокійного життя їм більше не бачити...

- Молодець, Ніко! Ця історія стане особливою не лише для тебе, - прошепотів над самим вухом Муз. 

- Дякую, - радісно посміхнулася вона, й озирнулася. Тільки в кімнаті більше нікого не було.

Чомусь виникло лише одне питання - чи побачить вона Муза ще раз, якщо провалить цю книгу, а, отже, бажання не буде виконано?... Заради зустрічі з цим хитруном, можна й ризикнути!