— Мамо, — сказав Ярик, коли ми вийшли з автівки. — Я познайомлю тебе з моїми хлопцями, хочеш?
— Чом би й ні, — я усміхнулася. — Ти давно не приводив додому своїх друзів.
— Ну, я ж уже не маленький, — похитав головою він. — Хоча, мабуть, ти вважаєш інакше.
— По-всякому буває. Наприклад, коли ти складаєш у своїй кімнаті брудні чашки замість того, щоб…
— Мам, не починай! Не кращий час для виховання — напередодні нашого першого концерту. Тобі не здається, що, навпаки, потрібно мене підтримати?
— Ти в мене найкращий, - я скуйовдила його волосся. — Не зважай, що я бурчу, мабуть, то вже вікове…
— Який там в тебе вік? Тридцять вісім років… А говориш, ніби вже однією ногою на пенсії…
Ми підіймалися вузькими сходами, увійшовши не в центральні двері будинку культури, де мав відбутися концерт, а через якийсь погано освітлений службовий хід. Сходинки були вищерблені, на стінах облупилася фарба.
— Тут не дуже елітарно, але затишно. І недорого, — пояснив Ярик. — Слухай, а давай ти не будеш казати, що ти моя мама!
— Здрастуйте, приїхали, — обурилася я. — І як це буде виглядати? Знайомтесь, друзі, це якась чужа тітка, яку я закадрив на вулиці і запросив на нашу тусівку?
— Ні, ну чого одразу "чужа тітка"? Я скажу, що ти… моя двоюрідна сестра!
— Навіщо? Який сенс брехати? — не розуміла я
— Я хочу, щоб вони почувалися комфортно в твоїй компанії.
— А може, боїшся, що тебе дражнитимуть матусиним синочком? — пустила шпильку я.
Мені здалося, син почервонів, а може цьому виною було кепське освітлення. Хтось вкрутив на сходовому майданчику замість звичайної лампи таку, що світила помаранчево-червонуватим світлом і кидала навкруги себе досить зловісні відблиски.
— Все, ми прийшли. Обережно, поріжок, ноги не поламай, — в його голосі звучали нотки турботи, покликані, мабуть, пом'якшити моє невдоволення. — Сюди звертай, тут наша гримерка!
Я штовхнула оббиті чорним дермантином двері і побачила велику кімнату, від стелі до підлоги заклеєну якимись афішами і плакатами.
Хлопці, що сиділи у кріслах спиною до мене і про щось розмовляли, почувши наші з Яриком кроки, дружно обернулися до дверей.
***
Їх було троє. Один середнього зросту, білявий, його коротке волосся смішно стовбурчилось над чолом, а жвавий вираз обличчя не залишав найменшого сумніву у тому, хто в цій компанії виконує роль "масовика-затійника". Другий — вищий, темноволосий, з довгим волоссям, зібраним у хвіст на потилиці. У нього було смагляве серйозне обличчя і темні, як маслини, очі. А третього я не встигла добре роздивитися. Він зосереджено щось набирав на ноутбуці, час від часу звіряючись із записником, який тримав у руці.
— О, Ярику, ми думали, що тебе вже не буде! — вигукнув світловолосий. — Он Макс уже нового клавішника шукає!
— Майже знайшов, — кивнув хлопець з ноутом. — Залишилося тільки контракт підписати. Що, відміняти пропозицію?
— Та ну вас, — Ярик махнув рукою. — Я спізнився всього на п'ять хвилин.
— Дівчина затримала? — чорнявий підморгнув мені своїм циганським оком.
Я мимоволі усміхнулася.
— Це моя сестра, — Ярик трохи затнувся на останньому слові. — Ось, привів на концерт як групу підтримки. Ти ж, Максе, сам казав — чим побільше знайомих покликати. Щоб гарно аплодували!
— Чекай, донжуане, ти ж казав, що один у батьків, — хмикнув білявий. — А це десь сестра узялася, ще й така красива…
— Це моя двоюрідна сестра, — Ярик покосився у мій бік, а тоді вже більш впевнено продовжив: — Аліно, познайомся з учасниками нашої групи: цей дуже заклопотаний — Максим, той, що багато балакає — Олег, а стіну підпирає Рустем.
— Дуже приємно, — сказала я.
Дві пари очей — блакитні та карі — уважно вглядалися в моє обличчя, лише Макс, здавалось, не звернув на мене найменшої уваги, все так само займаючись своїм ноутом.
— Ну що, групу підтримки зібрано, тепер пора й на сцену, — бадьоро заявив Олег. — Ярику, заведи сестричку до зали і розмісти на почесному місці!
Коли ми виходили, я легенько штовхнула сина кулаком у бік і прошепотіла йому на вухо:
— Дома я тебе вб'ю.
— То буде ще не скоро, — він лукаво посміхнувся. — Може, до того часу ти ще встигнеш передумати...
#702 в Жіночий роман
#2476 в Любовні романи
#575 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 28.12.2021