Розділ 14. Відчай

Серце Філіпа шалено стукало. Тільки повернувшись до своєї садиби, він прийшов до себе. Він приревнував настільки, що ледве силою не взяв Евелін. Чоловік зрозумів, що зробив одну із найстрашніших помилок у своєму житті і тепер дівчина відвернеться від нього назавжди. Він хотів подарувати їй світ та здійснити всі мрії.

– Який же я ідіот, – Філіп налив коньяк в бокал і випив залпом.

Він не спав всю ніч і безбожно пив. Бізнесмен не знав як знайти вихід із цієї ситуації та й вибачення тут недоречні. Рука підіймалася до стакана, але іноді тягнулася до телефону.

Філіп вирішив поговорити з психологом для того, щоб вирішити цю проблему з неконтрольованою ревністю та бажанням контролювати іншу людину.

***

Адріану снилися дивні сни про те, що він знову може ходити та водити машину. До нього посміхалася Полін, а потім виднілася на горизонті Еріка з якої він часто проводив час і жалівся на життя. Далі з’явилася Евелін. Вона більше не здавалася юнакові високою. Хлопець впевнено дивився на неї та показував майстер-клас із позування. Дівчина уважно спостерігала за його рухами і задавала запитання.

Здається, він був щасливий уві сні і навіть посміхався, лежачи в ліжку. Юнак відчував себе повноцінним, перебуваючи у власних ілюзіях. Раптом холодний вітер підняв його тіло і поніс далеко-далеко, а коли він прокинувся, то відчув спустошеність і тугу. Черговий прекрасний сон закінчився кошмаром.

Адріан подумав, що можливо все це дійсно ілюзія і ніщо не заважає йому стати на ноги без візка. Юнак наважився підвестися і його ноги вправно послухалися: він стояв і не вірив своїм відчуттям.

Посмішка з’явилася на обличчі і Андріан пройшовся туди-сюди. Було враження, що він робив це раніше, але раптовий головний біль, який виник ні звідки змусив його дібратися знову до ліжка та втрати на декілька хвилин свідомість.

***

Минув тиждень з того дня, як Евелін не бачила Філіпа. Чоловік не телефонував їй, не намагався переслідувати чи задобрювати подарунками. Можливо, він злякався Пата, який як шуліка чатував її з роботи та на роботу і не дозволяв знаходитися на самоті. Проте, згадуючи їх останню зустріч, бізнесмен не боявся виясняти стосунки при сторонніх, а навпаки – обіцяв повернутися.

– Як ти? – Патрік був радий бачити, що Евелін ніхто не переслідує і вона спокійно вийшла з агенції.

– Я думаю, що він залишив мене у спокої, як я і просила. І навряд чи після того, що сталося він може спокійно дивитися мені в очі і думати, що я чекаю на нього, – дівчина промовила це спокійно, хоча в душі все стиснулося від згадки про Філіпа.

– Ти наївна дівчинка, Еві. Такі як він йдуть до кінця, але не хвилюйся твій лицар Патрік не кине тебе в біді. До речі, що там «інші красуні» поробляють, не бояться залишатися на самоті? Чи є якісь новини від Валері, чи комісара?

Молоді люди прогулювалися, тому часу на спілкування у них було вдосталь. Евелін розуміла, що Валері Рішар трішки оговталася від потрясіння і навіть проявила стійкість на церемонії прощання з Ерікою та Полін.

– Слідство мовчить. На цьому тижні похоронили дівчат. Нікого дивного чи підозрілого я не бачила. Фредерік продовжує знаходитися під слідством, а Алізе та Катрін поводять себе так, наче от-от втратять свідомість.

– Вони перелякані, тому що вірять у версію комісара. Хоча, можливо, тут була особиста неприязнь до Еріки та Полін, але ж поліцейські люблять вигадувати хитромудрі версії, щоб ще більше себе заплутати, – Патрік розмовляв з Евелін і водночас озирався по сторонам.

– Час покаже, як було насправді, – ласкаво промовила Еві.

– А ти боїшся чи вже звикла, що робота в агенції має свої недоліки у вигляді одержимого поганця, який полює на молоденьких манекенниць?

– Пат, ти говориш так, наче ми опинилися у фільмі жахів, – дівчину насмішила інтонація з якою промовив запитання юнак. – Ти постійно поруч, тому страх відходить, а може скоро зникне зовсім.

– Приємно чути, – Пат доторкнувся до кінчика носа Евелін і ніжно його погладив.

Дівчина зашарілася, тому що навколо були люди. Вона не любила, коли особисті речі виставлялися на показ і всі це бачили.

Патрік розважав її до кінця дня і дарував тільки позитивні емоції. Евелін відчувала, що вже більше прив’язується до Патріка і їй подобається бути тільки з ним.

– Евелін, я не знаю, що зі мною відбувається останнім часом, але я відчуваю, що маю признатися тобі, що ти особлива дівчина для мене. Я хочу захищати тебе, піклуватися про тебе, проводити час з тобою та цілувати до нестями. Я думаю, що я закоханий.

Юнак нарешті признався в тому, що мучило його останніми тижнями. Він думав про Евелін, коли її не було поруч, не міг проводити час з іншими дівчатами та ввів себе, як підліток, коли вона була біля нього.

Евелін бачила, що вони зближаються кожного дня. Їх дружба закінчилася на тому епізоді, коли дівчина мило поцілувала його в губи. Тоді мадемуазель Дюбуа думала, що це банальна вдячність та емоційність з її сторони.

Патрік чекав на її реакцію, однак дівчина мовчала. Евелін підійшла до нього і замість слів притягнула його до себе і поцілувала в губи.