Розділ 9. Слід

Мішель перемішувала цукор маленькою ложечкою. Ароматний запах кави розносився по всьому відділу та викликав бажання скоріше піти на обід. Її колеги снували туди-сюди, як маленькі мурахи в пошук їжі. Вальтер і Шарль були відсутні, і жінка трохи сумувала за тим, що їй немає з ким потеревенити про свої проблеми та новини. 

Телефон теж мовчав і тиша негативно впливала на Мішель. В обідню перерву вона вирішила прогулятися і заблокувала свій комп’ютер. У коридорі жінка зустріла Вальтера, який мав досить стривожений вигляд.  Мішель знала, що нова справа не така легка і що є інша жертва, а від комісара всі очікували якихось позитивних новин.

– Вітаю, комісаре! – жінка намагалася проявити ввічливість і перша привіталася до шефа.

Вальтер не звернув на неї увагу і пішов мовчки до свого кабінету. Жінка відчула образу: її ніхто не помітив. За декілька років вона звикла, що настрій в поліцейських змінювався в залежності в атмосфери розслідування. Однак вона ні за що не стала б комісаром поліції, тому що там треба мати сталевий характер та витримку.

– Мішель, сонце, як поживаєш? – Шарль посміхнувся на всі тридцять два.

– Добре, – жінка була рада, що її хоч хтось сьогодні помітив. – Але щось Вальтер не веселий, навіть не привітався до мене.

– Не переживай так: шеф весь в роботі. Одні вбивства навкруги, схоже на серійне.  Можуть бути ще вбивства, – спокійно промовив поліцейський.

– Все так погано? – Мішель поправила кардиган від хвилювання.

– Все може бути погано з часом, якщо ми не знайдемо винного. Тому не сприймай це на власний рахунок: Вальтер просто в роздумах.

Жінка була здивована, що Шарль не хвилюється за нову справу або ж просто удає, що все під контролем з його боку.

– Я вийду на вулицю: сьогодні щось важко усидіти в офісі та й погода ще дозволяє.

Поліцейський кивнув та більше не затримував Мішель. Вони розійшлися кожен своєю дорогою.

***

 Луї дивився у вікно. Йому так хотілося на свободу. Тижні минали повільно і йому було дуже нудно. Однак він знав, що через власну дурість закрив себе в чотирьох стінах. Юнак відвик від людей, а нові знайомства не міг завести з причини того, що лікарі забороняли спілкуватися з іншими пацієнтами, а з рідних була тільки Евелін.

Хлопець видихнув, згадавши про сестру. Скільки він їй болю завдав своєю легковажністю та безвідповідальністю. Єдине, що його тішило так те, що Патрік виявився адекватним і постійно був поруч біля Евелін. І тепер він перед ним у боргу.

– Луї, до вас сьогодні відвідувач, – лікар Жак привітно посміхнувся, попередивши юнака про гостей.

Брат Евелін засіяв, бо подумав, що сестра вирішила зробити йому сюрприз. Він обернувся, коли двері знову відкрилися і посмішка не встигла опинитися на його обличчя. Щастя змінилося на здивування від побаченого.

– Привіт, Луї, – Патрік невпевнено стояв біля дверей і спостерігав за реакцією свого друга.

– Не очікував тебе тут побачити та ще і без Еві. Хоча я радий, що хоч одна жива душа вирішила прийти до мене. Бачити постійно людей в білих халатах така собі радість, – брат Евелін посміхнувся і присів на ліжко. В його арсеналі так було мало поз та рухів, які б він міг використати перебуваючи у палаті.

– Радий, що тобі краще і ти жартуєш. Як ти взагалі друже?

Луї б міг розповісти сотні вигаданих історій, які крутилися в його голові, проте він промовив лише одне слово:

– Нудно.

Блондин оглянув палату: нічого особливого він не побачив, але про себе подумав, що добре, що він не на місці Луї. Патрік не любив сидіти на місці, а свобода була найціннішим для нього словом.

– А нам зараз «весело». Скільки подій відбулося після того, як ти опинився тут. Найголовніше – це те, що ви з Евелін маєте повернутися додому. Вона вже згадувала, що в агенції Валері Рішар дівчина-модель була знайдена мертвою у квартирі. Зараз ще одну дівчину було вбито і все це почалося після одного заходу на який так хотіла потрапити Евелін.

Луї нахмурився: його мозок важко реагував на слова Пата.

– Ти хочеш сказати, що моя сестра в небезпеці і нам треба повертатися додому в Канаду. Хто полює на неї? З нею все добре і чому ти залишив її наодинці?

Юнак почав тремтіти. Він знав лише один спосіб який би повернув його в норму. Друг Луї розумів, що розмова буде нелегкою та тривалою.

– З нею все добре. Вона приїхала зі мною. Ніхто не знає мотиву цих вбивств. Поліцейські працюють, роблять допити і збирають свідчення.

– Роблять вони допити… Аякже! – Луї почав ходити вперед-назад по кімнаті, наче невротик. – Ще і я тут сиджу зв’язаний по рукам і ногам в очікуванні дивовижної виписки. Ох, це все я винний: запросив її сюди, пообіцяв матері що пригляну за нею.  А чому вона не піднялася разом з тобою?

Патрік відвів очі. Він пригадав, як Евелін здивувалася, що він хоче сьогодні приїхати до Луї. Дівчина тримала багато негативних емоцій і не хотіла показувати їх своєму брату.

– У неї немає настрою. Вона втомлена. Вибач її.

Дюбуа меланхолічно подивився на блондина і поглядом нагадав Еві. Вони були схожі і привертали увагу своєю справжньою красою.