8. Покликання

Евелін намагалася не зустрічатися поглядом з Патом. Вона корила себе за те, що дозволила проявити слабкість. В один момент їй захотілося, щоб хтось пожалів її, пригорнув та заспокоїв. Патрік завжди був для неї рятівним кругом в океані і дівчина була щиро вдячна.

– Еві, не уникай мене. Я не засуджую тебе за твій вчинок. Все добре, ми все ще друзі, – з насмішкою відповів юнак.

Евелін засміялася на весь будинок. Вперше за довгий час вона щиро раділа від почутого. Пат підтримав її сміх. Проте дівчина знала, що скоро має бути в агенції з відомих причин.

У двері постукали. Юнак напружився, а Еві згадала, що це може бути гонець від Філіпа. Вона вийшла і знайшла коробку під дверима. Відкривши, дівчина знайшла записку та нові черевики. Взуття так блищало і переливалося на сонці. Філіп не пожалів грошей, щоб зробити дівчині коштовний подарунок.

«Сподіваюся, ти одягнеш їх і всі в агенції будуть заздрити твоїм ніжкам. Адже професіонали носять тільки гарне взуття. Щиро чекаю на наступну зустріч, прекрасна Евелін Дюбуа».

Чоловік, напевно, хотів побалувати Еві. Дівчина також підмітила, що він дуже влучно підійшов до вибору подарунка. Її ноги були важливою частиною її роботи.

– Ти замовила собі черевики? – Пат насторожено оглянув вулицю та звернув увагу на гарно упаковану коробку.

Евелін зробила невинний погляд та легенько прикрила коробку. Вона відчула, що не варто розповідати Патріку від кого цей подарунок.

– Так. Я зовсім забула за своє замовлення.

– Будь обережною, можливо, вбивця напоготові. Я міг не встигнути, – сумно відказав юнак і обережно доторкнувся до плечей дівчини.

– Все нормально: я не злякалася.

Мадемуазель Дюбуа піднялася на другий поверх та зібрала речі в сумку. Вона була налаштована рішуче та мріяла продовжувати свою кар’єру. Можливо, мадам Рішар знайде вихід із ситуації та підкаже як діяти далі.

Приїхавши в агенцію, Еві помітила, як стало холодно та пусто в знайомих стінах. Дівчина відчула, як час зупинився і на зустріч їй йшла смерть. Точніше, бліда і зла Валері Рішар. Жінка була нервовою та не радісною.

– Комісар приїхав. Вже чекає на тебе. Пригадай все що можеш. Я знаю, що ти проводила час з Ерікою. Цей чоловік каже, що ці вбивства невипадкові і мають свою ціль.

Мадам відійшла і тихенько прошептала:

– Все це зажене мене в могилу. Ох, за що мені це все.

Евелін розчулилась і ледве не заплакала. Мадам була сильною жінкою та навіть в неї душа рвалася на шматки. Вона не могла приховати переживання і труднощі, які випали на її долю за маскою холодності та байдужості.

Дівчина пройшла далі і увійшла в зал, де зазвичай вони дефілювали та відточували майстер-клас перед фотозйомками та показами.

Комісар стояв посеред центру і грізно дивився на дівчат. Його погляд говорив: «Не обманюйте, я все одно дізнаюся правду».

– Це Евелін Дюбуа. Наша новенька, – проговорили синхронно Алізе та Катрін.

Евелін пам’ятала, що вони товаришували з Полін і тому зараз незвично було їх бачити удвох.

– Вітаю! – сухо промовив Вальтер. Дівчача краса не справляла на нього ніякого враження. Він дивився на моделей як на майбутніх потерпілих та підозрюваних.

– Все це почалося після цього заходу. Ми були веселі і обговорювали що нам найбільше сподобалося. Потім Фредерік сказав, що Еріки більше немає, а тепер і Полін, – Алізе не могла стримати сльози, які текли самі по собі.

– Дівчата добре ладили одна з одною і в колективі? – комісар почав із найпростішого запитання.

– Так, – знову хором промовили дівчата, лише Еві ввічливо промовчала.

– Можливо вони все-таки з кимось сварилися? – допитувався чоловік.

Алізе нахмурила лоба і подивилася на Евелін, але сумнівалася, чи те, що вона скаже буде важливим для комісара.

Мадемуазель Дюбуа її випередила:

– Останній раз, коли я бачила її живою, вона мені натякнула, що я не маю власною думки і намагаюся сподобатися Валері та Фредеріку. Мене це дуже засмутило. Також Фредерік зробив зауваження Полін щодо того, що вона обговорювала за спиною та планувала піти в іншу агенцію.

Катрін їдко посміхнулася, адже Алізе не встигла відкрити свого рота. Комісар зрозумів всю комічність ситуації. Моделі тільки на перший погляд, здавалися наївними та безтурботними. Напевно, кожна із них мала свої секрети, які надійно тримала в собі.

– Дякую за щиросердечність, Евелін. Отже, конфлікт був і дівчина планувала залишити агенцію, – підсумував Вальтер. Його лоб зморщився в пошуках відповідей на невидимі запитання.

– Її було вбито через те, що вона хотіла зрадити Валері Рішар, – з подивом промовила Алізе. Дівчина нарешті прийшла в себе та подала голос.

Фредерік голосно засміявся на весь зал. Виявляється він давно знаходився у приміщенні та спостерігав за розмовою комісара та дівчат.

– Такої дурниці я давно не чув. Комісаре, ви одягнете на мене наручники чи, можливо, треба ще покликати Валері за компанію? – Мартінес намагався жартувати, хоча відчувалася тривожність в голосі.