Розділ 13. Мадемуазель Дюбуа

Евелін буквально рвалася в бій. Безжальні тренування, репетиції, фотосесії. Крок за кроком вона наближалася до своєї мети. Всі бачили як впевнено вона ходить по подіуму, проявляє креативність на фотосесіях, слідкує за калоріями і продуктами, які вона споживає, доглядає за шкірою та випиває потрібну кількість води вдень. Валері раділа, що Еві пішла сама в її агенцію.

А от Еріка з кожним наступним днем супилася і почала заздрити Евелін, тому що до її приходу вона і Бланш були найкращими в агенції. На світських заходах вони завжди були в центрі уваги і до них всі тягнулися. Еріка прагнула того ж що і Евелін. 

– Хто ж із нас потрапить до Золотого Голлівуду? Як ти думаєш, Евелін? – поцікавилася Еріка, коли до фінального рішення залишалося два дні.

Евелін протирала холодним рушником спітніле обличчя. Вона добре виклалася у спортзалі та запам’ятала багато цікавих вправ для розминки.

– П’ять щасливиць, – по-хитрому відповіла дівчина.

Еріка не подала знаку, що чекала на іншу відповідь, лише додала:

– Я думаю, що ми точно будемо у списках. Інші щось розлінилися і тільки ждуть законної відпустки.

Мадемуазель Дюбуа кивнула і мило посміхнулася до Еріки. Блондинка посміхнулася у відповідь і несподівано запропонувала Евелін піти та десь розслабитися:

– Ти не хочеш випити запашної кави і з’їсти смачний круасан. Останнім часом ми так ганяємо по подіуму, що я боюсь, щоб ми не потрапили до лікарні через виснаження.

На обличчі Еві з’явився мікровираз «відрази», коли вона почала слово «лікарня», але дівчина швидко прибрала його і почала контролювати емоції.

– Так, я тільки за, тому що до цього ми готувалися до відкриття сезону, а зараз ще й цей конкурс. Скільки всього навалилося, треба вміти відпочивати, – погодилась Евелін.

Дівчата зібралися швидко і пройшли до найближчого кафе. Їх зустрів галантний офіціант і люб’язно запропонував меню. Еріка повісила сумочку і зняла сонцезахисні окуляри. Довгі пальці пройшлися по меню, а Евелін в той час розглядала милий інтер’єр та картини в рамках на стіні.

 – Я вже обрала. А ти? – привернула увагу Еріка.

– Я буду те, що і ти. Довіряю твоєму смаку.

– Добре, зараз прийде офіціант і я зроблю замовлення, – відказала блондинка, поглядаючи на точну копію Одрі Хепберн.

Коли офіціант вже пішов, Еріка таємниче нахилилась до Евелін і проговорила:

– То Пат твій хлопець, чи як?

Мадемуазель ледве не подавилася від сміху та подиву. Але якась правда в словах Еріки були, адже їх часто бачили разом.

– Чи як, скоріше. Він друг мого брата. Я живу в Медоні.

– В Медоні? Я думала, ти квартиру винаймаєш в Парижі і давно знаєш Пата, – з подивом в голосі відповіла блондинка.

Евелін згадала останній вчинок Патріка і в її очах промайнув сум. Вона досі не підпускала його до себе. Він іноді привозив їй продукти і мовчки розвертався та йшов.

– Ні, я приїхала з Канади до брата. Я вісімнадцять років прожила в Монреалі, моя мама адвокат, а брат – студент, – почала ділитися Евелін історією свого життя поки офіціант ніс замовлення.

А батько? – поцікавилася Еріка Ренар.

Мадемуазель Дюбуа, наче чекала цього запитання, тому промовила з легкістю в голосі.

А в батька нова сім’я, як і в моєї матері новий чоловік.

Еріка на хвилинку замовчала, перетравлюючи інформацію, а потім додала:

– Зрозуміло. І таке буває. А у мене є наречений. Батьки живуть далеко. В принципі, це все.

– Давно ти працюєш в агенції «Vogue»?

– Понад рік, – відповіла блондинка. – Мріяла про кар’єру моделі з дитинства. Іноді буваю до себе вимоглива: починаю контролювати кожну калорію, кожний прищ і кілограм. Це жахливо, але цей перфекціонізм він допомагає йти до мети, не бачити конкуренції, – лукаво подивилася Еріка, неначе зверталася прямо до Евелін.

– В кожній справі є конкуренція і треба боротися за своє місце під сонцем, – погодилась мадемуазель Дюбуа, помішуючи ложкою цукор в чашці.

Офіціант приніс чек і дівчата розділили суму на дві рівні частини. Евелін і Еріка добре провели час за розмовами та їжею. Іноді вони жартували, іноді говорили на серйозні теми і ділилися планами. Еріка відкрилася з іншої сторони, більш привітної та розслабленої.

Евелін подякувала за прекрасний вечір після робочого дня і пообіцяла ще раз повторити, адже їй так не вистачало живого людського спілкування.

– Бувай, Еві, – обняла блондинка свою колегу, неначе давню подругу.

Мадемуазель Дюбуа прийшла додому в піднесеному настрої, але біля воріт будинку на неї чекав високий блондин із задумливим поглядом. Евелін пройшла мимо нього і відкрила двері.

– Досі дуєшся? – звернувся Пат.

Евелін випила стакан води і промовила лише одне слово:

– Можливо.

Пат почав ходити туди-сюди, намагаючись підібрати правильні слова для розмови:

– Еві, я пообіцяв, що буду поруч до того моменту, як повернеться Луї. Я не хочу, щоб ти була сама і в голову лізли погані думки. Тобі зараз важливо зосередитися на модельній кар’єрі. Розумієш? – юнак простяг свої руки до неї, намагаючись обійняти і знайти підтримку.