Розділ 5. Підкорювати та бути підкореним

Евелін завжди мріяла стати успішною. У снах вона красувалася на обкладинках модних журналів, отримувала великі гонорари за те, що відкривала покази іменитих дизайнерів та їх брендів. Евелін також розуміла, що за кожним успіхом стояла своя ціна, яку людина заплатила за подолання тимчасових труднощів, пов'язаних із підняттям нагору.

Вміння підкорювати – одна з найважливіших якостей не лише моделі, а й людини. Адже за своєю природою люди живуть у соціальному середовищі, і вміння бути корисним та конкурентоспроможним завжди буде цінуватись.

Ев з Патріком опинилися у вишуканому модельному агентстві, де на стінах красувалися величезні фотографії з показів та фотосесій. Фіолетові шпалери тішили око, а ніжно-кремові диванчики служили для відвідувачів зоною відпочинку та комфорту. Красиві люстри, як у палаці короля, освітлювали величезні кімнати і надавали приміщенню презентабельного вигляду.

–  Знаєш, Евелін, я хвилююся не менше твого, адже сьогодні я відкрив для себе професію скаута і твого наставника, хоча танцюристом і моделлю мені теж подобалося бути, –  блискуче посміхнувся блондин і провів Евелін до святині будинку моди – подіуму.

Головний зал, в якому знаходився подіум, був порожнім та непривітним. Евелін очікувала побачити хоч найменші ознаки життя, але все начебто померло і не воскресло.

Раптом хтось заплескав у долоні і відвідувачі побачили юнака в інвалідному візку, який чудово налякав Евелін і Патріка. Друг брата Евелін зрозумів, що це син мадам Рішар – Адріан, який через нещасний випадок кілька років тому став калікою. Про це навіть писали відомі паризькі видання. Адріан, як і Патрік, був моделлю та відкрив уже чимало показів на тижні моди у Парижі, Мілані, Лондоні.

Юнак під'їхав до Евелін і сумно посміхнувся. Він здався їй розбитим і по-дитячому наївним. Зовні він чимось нагадував Джареда Літо, відомого актора та музиканта. Тільки погляд у нього був мертвим і якимось скляним завдяки блакитним очам.

− Хто ви такі? Ви до мами? – Адріан все витріщався на Евелін, що їй стало якось ніяково.

− Адріан, вірно? – хлопець кивнув головою у відповідь на поставлене запитання.

–  Патрік, а це моя подруга – Евелін. Ми домовлялися про кастинг і про пробне дефіле з мадам, а вона мала налагодити організаційні та технічні питання з Фредеріком, – спокійно відповів Патрік, височіючи над Адріаном, як якийсь Геркулес.

– Я теж чекаю її. Ми домовлялися з нею разом поїхати до лікаря. Є надія, що я колись позбудуся цього всього, – син мадам Рішар ніяково вказав на інвалідне крісло. – Я все сподіваюся, що стану колишнім – здоровим та сильним.

– Я вірю, що у вас все вийде, – вирвалося в Еві. – Думаю, потрібно прагнути і вірити в кращий результат.

– Так, мадемуазель, з ваших чарівних вуст ллється надія, – сумно промовив Адріан і розвернув коляску на 180 градусів.

Евелін стало шкода сина мадам Рішар: такий дорослий та беззахисний, як дитина. Важко було повірити, що він був моделлю і колись позував на камеру.

За спиною почулися звуки каблуків і ще одні кроки. Якщо раніше дівчина бачила Мартінеса та Валері Рішар тільки наживо в аеропорту Парижа, то тепер їхні постаті постали перед нею.

Мадам була владною і суворою жінкою п'ятдесяти років, а статний Фредерік Мартінес вселяв дівчині настороженість, тому Евелін посунулася ближче до Патріка. Світловолосий блондин із яскравою енергетикою вселяв їй більше довіри, ніж ловелас Фредерік.

− Радий вітати Вас, − друг Евелін привітно посміхнувся тим хто прийшов.

− Здрастуйте! – привіталася дівчина, дивлячись на Валері та Фредеріка.

− Типаж Одрі Хепберн. Бракує тільки фільму «Римські канікули», − прокоментувала мадам, оцінюючи фігуру та зовнішність сьогоднішньої дебютантки.

Евелін була видною і привабливою дівчиною, її риси обличчя ідеально підійшли б для фотосесій і реклам парфумів. Але мадам Рішар сумнівалася щодо можливості Евелін вести себе на модних показах.

− Цей подіум твій, дитинко. Здивуй мене, − запросила Валері продемонструвати свої навички майбутню модель.

Евелін озирнулася, але не помітила сина Валері серед людей, що знаходилися тут. Куди ж він подівся?

− Я готова, мадам, − зібравши волю у свої тендітні кулачки, Еві вийшла на подіум. Вона впевнено подивилася на Валері та Мартінеса і подумки помолилася.

"Бог зі мною", − подумала Еві і зробила перші кроки. Подіум прийняв її у свої обійми. Вона жодного разу не послизнулась і не підвернула ногу. Евелін склала модельний іспит на «п'ять» завдяки своїм довгим худим ногам.

– Вона просто диво, – прошепотіла Валері Патріку. Друг Еві був шокований і приємно здивований, що Евелін показала вищий пілотаж. Залізна леді була задоволена та підкорена.

− Ти природжена модель. Молодець! − Валері посміхнулася Евелін, коли майбутня модель підійшла до них.

− Правда? Мені здається…

− Все було чудово. Видно, що ти натренована і дисципліна для тебе на першому місці, – підсумувала мадам Рішар.

Валері тішилася, що вперше їй привели не пустушку з клубу, а натреновану та ввічливу дівчину, яка, не дивлячись на хвилювання, впоралася з поставленим завданням. Напевно, за кілька місяців Евелін змогла б замінити Бланш.