Розділ 4. Сяй, як діамант

Find light in the beautiful sea

I choose to be happy

You and I, you and I

We are like diamonds in the sky

Rihanna «Diamonds»

− Фредеріку, ти це називаєш фінальною репетицією? – мадам Рішар, як завжди не вчасно, зайшла до головної зали і грізно подивилася на Мартінеса та дівчат на подіумі. − Так жирафи ходять краще в зоопарку, ніж ці дівчата. І чому я не бачу Еріку?

Чоловік скривив гримасу і спритно включив в дію одну зі своїх чарівних усмішок. Він любив жінок, які мали і розум, і красу але Валері виводила його з колії і руйнувала звичний спокій.

− Мадам, чим Ви конкретно незадоволені? Дівчата красиво та гідно пройшлися.

Засновниця «Vogue» посміхнулася і обійшла кожну дівчину на подіумі, промовляючи при цьому всі недоліки та проблеми. Мадам Рішар зупинилася біля першої дівчини і принюхалася:

− ТИ ЩЕ І ВИПИЛА!

Обличчя Валері почервоніло від зростаючої агресії. Жінкалюбила дисципліну і порядок, однак всі довкола противилися цьому.

−  Я бачу, Бланш, що ти ледве плетешся. Погань! Ти можеш іти додому, щоби більше тут не з'являлася. Твоя кар'єра закінчена, − Рішар показала на вихід високій дівчині з рудою копицею кучерявого волосся.

Сліз і вмовлянь не було, Бланш повільно спустилася з подіуму і пішла, цокаючи підборами. Фредеріка здивувала поведінка Бланш, ця дівчина була справжньою фурією і доводила свою першість у всьому, як гнідий кінь.

− Валері, Ви дуже мудра жінка, але сьогодні погарячкували. У неї прекрасна фактура та блискуче майбутнє, а Ви одним махом.

Фредерік замовк, побачивши, як мадам Рішар убивчо дивиться на нього. Він знав, що в мадам сталевий характер і рубає вона, як кат, безжально і боляче.

− Своїх коханок тобі краще контролювати на подіумі, а не в спальні, − їдко відповіла жінка.

Мартінес посміхнувся і навіть нічого не відповів на зауваження. Він сам усвідомлював, що гарний і молодий. І мав колосальний успіх серед жінок різного віку та типажу, тому вважав дурістю цим не скористатися.

Мадам Рішар виглядала, як розлючений бик на іспанській кориді, а матадором став її помічник Фредерік Мартінес. Він поважав Мадам, як наставницю та керівника, але навіть його іноді вражала суворість Валері.

− Репетицію закінчено! Пурхайте, метелики, додому. Ще хоч хтось дозволить порушити мені дисципліну або повестися так нахабно, як Бланш, пошкодує про це надовго, – промовила Валері, не ховаючи невдоволення та злості в голосі.

− До побачення, мадам! – попрощалися моделі та вийшли з репетиційної зали, радіючи, що відбулися маленькими втратами. Відверто кажучи, вони теж не любили Бланш, яка поводилася так, як королева, і дивилася на всіх моделей зверхньо. Рудоволоса Бланш мала багато зв'язків у моделінгу, і завдяки багатим батькам завжди отримувала те, що вона хотіла.

− Дурні дівчата, щоразу дратують, − видихнула Валері і грізно подивилася на Мартінеса. − Знаєш, Патрік обіцяв привести мені ще одну дівчину, говорив про її сильне бажання та старання. Боюся, що зараз у мене не той настрій. Можливо, потрібно передзвонити йому та скасувати зустріч. Відчуваю, що стара карга всередині мене дуже втомилася пиляти інших людей.

Фредерік промовчав і потягся за айфоном. Гудки йшли, але ніхто не брав слухавки. Телефон Патріка мовчав і Мартінес зрозумів, що цій бідолашній дівчині не пощастило.

***

Евелін всю трясло від довгоочікуваної зустрічі з мадам Рішар. Вона наказала собі не хвилюватися, але не дотрималася свого слова, пам'ятаючи, що Валері Рішар просто так нікому не дає другого шансу на помилку.

− Патрік, мені якось прохолодно і лячно − мурашки по шкірі, − поскаржилася Евелін, вкриваючись теплим пледом.

− Видно, що ти дуже хвилюєшся, як перед захистом дипломної роботи в університеті. Перестань накручувати себе відмовою, – спробував втішити юнак Евелін. За ці дні він перейнявся до неї великою симпатією.

Мадемуазель Дюбуа видавила з себе усмішку і відвернулася до вікна, щоб більше не напружувати юнака своїм сумним виглядом. Вона перевила свій погляд на оперу Гарньє − знаменитий театр у Парижі та в усьому світі. Евелін напружилася, коли побачила популярний будинок моди Vogue.

− Приїхали, − радісно промовив Патрік і заглушив двигун автомобіля.

Патрік галантно відчинив двері машини і подав руку дівчині. Та лише зніяковіла і промовила:

− Дякую за підтримку. Ти справжній друг!

Перш ніж вони вирішили піти на проби, Патрік увімкнув свій мобільний телефон і охнув, побачивши багато пропущених дзвінків. Найбільше його насторожив неприйнятий виклик від Фредеріка Мартінеса.

− Гаразд, Еве, пішли вже, − промовив Патрік і взяв дівчину під руку, побоявшись налякати її екстреним дзвінком від Мартінеса.

Будинок моди манив Евелін, приголомшував внутрішній світ. Вона зрозуміла, що більше не відчуває хвилювання і невпевненість, що все, що вона задумала сьогодні − має збутися завдяки її таланту і амбіціям.