Муза

Молода дівчина з впевненістю могла сказати, що цей день починався зовсім невдало. І що такого провального дня у неї давно не було (сподіваємось більше і не буде). Звісно, вона проспала, залишений ввечері підключеним до зарядного пристрою телефон через вимкнення електроенергії не тільки не підзарядився, вкрай обезсилений акумулятор не зміг навіть відтворити сигнал будильника. Крім того знеструмлена квартира означала ледь теплий душ залишками води з бойлера, вогке без фена і наспіх підсушене рушником волосся і, що вже переходило будь які межі, відсутність рятівної чашечки ранкової кави. Софія, так до речі звуть нашу героїню, з притаманною її імені мудрістю вирішила, що по-перше, з наступної зарплатні виділить гроші на покупку портативного зарядного, по-друге, візьме за звичку мити волосся ввечері, щоб більше не повторювати ритуальні танці з рушником по всій квартирі. Ну а каву можна придбати в кіоску поряд з будинком.  І взагалі, потрібно швиденько виходити з дому, поки залишається мізерний шанс встигнути на роботу. На жаль, як невдовзі переконалася дівчина шансу не було зовсім. Страйк працівників міського транспорту зламав плани більшої частини мешканців її мікрорайону. Викликати поспіхом таксі також не вдалося. Єдиним позитивним фактором у цій ситуації було те, що каву вона змогла допити без поспіху не обпікаючи язика. Софію виручив сусід, що проїжджав повз зупинку і вирішив підвезти дівчину, а заразом і двох незнайомих людей. Все ж таки, світ не без добрих людей, вдячно подумала дівчина. І наївно вирішила, що негаразди на цьому завершаться. У шефа Софії з цього приводу був інший погляд. Або можливо його день також проходив не надто вдало. Дівчині дісталося і за спізнення, що враховуючи обставини було не надто великим, і неточності в останніх документах і за затриманий звіт. Цілий день її ганяли з місця на місце, від одного завдання до іншого. І хоча це не була робота її мрії, Софії вона подобалась. Подобалось те, що у неї був простір для прийняття рішень, подобались нестандартні ситуації, які потрібно було вирішувати і значна доля відповідальності теж не гнітила, а приносила задоволення. Однак дівчина розуміла, що це не та справа, якою їй хочеться займатися все життя. Те, в чому хочеться спробувати свої сили Софія теж знала, але не наважувалась зізнатись собі.

Ввечері, повертаючись додому дівчина була зовсім знесилена. Падав дрібний дощик., а оскільки парасольки у неї не було багатостраждальному волоссю вдруге добряче дісталося. Софія саме думала зайти до аптеки за протизастудними пігулками, варто випити кілька для профілактики. Раптом колесо проїжджаючого автомобіля потрапило у глибоку калюжу і щедро вихлюпнуло її вміст на дівчину. Треба зауважити, що десь неподалік прорвало трубу, тому дорога була рясно вкрита водою, адже легкого весняного дощу, що маленькими прозорими перлинками осідав на кучерях Софії, було явно недостатньо для такого катаклізму. На щастя легкий жовтий весняний плащик, вибраний дівчиною більше за сонячний настрій ніж за водостійкі властивості, проявив себе лицарем і надійно захистив довірену йому даму від брудної води.  Струсивши з себе залишки бруду дівчина попрямувала далі. Вона зайшла до аптеки і лише тоді, коли двері зачинилися в останнє мелодійно тенькнувши дзвіночком, Софія зрозуміла, що потрапила зовсім не туди куди збиралася. Вона опинилася в невеличкому канцелярському магазині, куди вже кілька разів заходила прикупити необхідні дрібниці. Дівчина вирішила трохи роздивитися, пастельні рожеві стіни і сріблясті стелажі діяли на неї заспокійливо. Вона саме розглядала поличку з блокнотами, коли на обкладинці одного з них не побачила його. Яскравий зелений геральдичний дракон дивився на дівчину одним оком висолопивши язика. Щось привернуло увагу дівчини, можливо спогад про картину відомої художниці, яка зображала цього ж дракона, можливо теплий приємний на дотик матеріал обкладинки, а може і нестандартний квадратний формат. Вона ще не знала для чого він їй знадобиться, але з чисто жіночою впевненістю вважала, що записник їй необхідний. Дівчина купила блокнот з усмішкою відхиливши пропозицію продавчині придбати ще й ручку і вислухавши щире, принаймні так здавалося, побажання гарного вечора вийшла. Дана фраза наштовхнула дівчину на ідею дійсно провести вечір добре, на противагу сьогоднішньому дню. Нестерпно захотілося гарячого шоколаду, а ще ніжного рожевого і пухнастого тістечка у формі мушлі. Де знайти такий скарб дівчина знала. Саме неподалік знаходилася улюблена кав’ярня дівчини. Розміщувалась вона в будинку де раніше знаходилася читальня Просвіти і була пронизана особливим книжковим духом. Книжкові полиці і м’які крісла закладу так і манили до себе спокушаючи провести вечір у неквапливому перегортанні сторінок. А ще тут подавали гарячий шоколад і вже описані вище знамениті тістечка. Дівчина обрала невеличкий круглий столик на другому поверсі, поруч зі вмонтованою у стіну книжковою шафою. Такі ж стелажі  стояли вздовж усієї зали і на них хаотично, проте з певною гармонією співіснували старі поважні книги у темних товстих обкладинках і зовсім юні видання з яскравими палітурками. В повітрі солодко пахло целюлозою, хоча можливо лише для Софії папір, особливо старий пах так приємно. Вона любила проводити пальцями по сторінках навіки відтиснутих типографським пресом відчуваючи ледь помітний рельєф букв. Такого задоволення від сучасних книг з їх ідеальною гладкістю уже не отримаєш. Полиця біля якої сиділа дівчина була особливою, саме тут вона з сестрою відпочивали минулого разу. Навіть товстий том “Декамерона” Боккаччо був на місці. Софія з ностальгічною посмішкою згадала жарти, якими обмінювалася з сестрою читаючи зовсім не безневинні оповідання. Дівчина машинально гортала том, на кольоровій вкладці всередині вона побачила портрет молодої жінки з величними рисами і темно-рудим волоссям. Ф’ямметта, з деяким запізненням згадала вона, розкішна муза Джованні Боккаччо.

Відклавши книгу Софії закортіло детальніше роздивитися свою недавню покупку і вона дістала блокнот. Зелений дракон так само дивився на дівчину і в його пащі з висолопленим язиком їй ввижалась іронія. Софія раптом уявила хижака вільним, живим, з розпростертими крилами, десь між смарагдовими пагорбами і бірюзовим небом. Вільний, я знову вільний говорив широкий розмах його крил. Для мене немає перешкод, я більше не повинен нікому служити. У свій політ легендарний звір вклав захват і хвилювання, притаманні для молодого, новонародженого світу, світу, де ще не ступала нога людини. Хоча чому не ступала? Дівчина поспіхом відкрила блокнот занотовуючи фрагменти історії, яка рвалася з її душі. Почерк був швидким і нерозбірливим, а проста кулькова ручка часом хижо продавлювала незаймані білі аркуші. Ручку до речі довелося позичити у пробігаючого повз офіціанта (ех, дарма вона не послухала продавця). Частину з цих записів потім буде складно розібрати, а деякі символи доведеться важко розшифровувати, наприклад схематичне зображення змії, що кусає себе за хвіст. Але такі моменти були неймовірно цінними, хвилини чистого натхнення наслані музою.  Перед поглядом Софії цнотливо тримаючись за руки пройшли образи чоловіка і жінки, її майбутніх героїв. У жінки було таке ж руде волосся, як і у Ф’ямметти і рідкісного відтінку зелені очі, схожі на очі її супутника. Дівчина ще не знала історії їх знайомства, і тих обставин, що траплялися їм на шляху, але твердий намір триматися разом читався у цих ніжно скріплених долонях. Повага блиснула у погляді дракона, коли він побачив цю пару і стало зрозуміло, що їм доведеться розпоряджатися долями світу, а не лише своїми власними. Софії ще доведеться придумати випробування, які загартують їх характер і те особливе щастя, що потім стане їх винагородою. Десь у самому куточку свідомості промайнув образ чорнявого чоловіка, яку судилося стати суперником і другом цих двох. А ще образ молодої дівчини, жертовність якої допоможе врятувати цей світ. Потім образи сипались безперервно, Софія ледь встигала їх запам’ятовувати. Маленька дівчинка, ні дві дівчинки з зеленими, як у батьків очима, заради порятунку однієї з них доведеться пожертвувати всім. Літня русява жінка, для якої головними стануть її материнські почуття. Ще одна немолода пані з платиновими косами, яка з найкращими намірами вчинила чимало зла. Юна витончена принцеса, що стане розмінною картою у війні двох королівств. Десь у найпотаємніших куточках пам’яті промайнуло бліде обличчя молодого хлопця, трагічна смерть якого закрутила усю історію. Перед внутрішнім зором Софії проносились образи величних битв і тонкі риси заплаканих жінок, що доводили те, що у боях немає нічого величного. Вона бачила жахливі сцени прилюдних страт і романтичні весільні обряди, що несли початок новому життю. Молода письменниця, а ми звикли називати так тих, хто переносить на папір свої фантазії, зовсім замріялася. Нажаль, коли в залі почали гаснути лампи, які до речі за задумом місцевого дизайнера тут були оформлені у клітки, уява дівчини також була ув’язнена необхідністю повертатися додому. Непомітно закінчився гарячий шоколад і маленьке тістечко. Однак дощ скінчився, а ще, квадратний блокнот з зеленим драконом зігрівав свою власницю. Можливо історія, яка тільки взяла свій початок на його сторінках за кілька місяців чи навіть років буде зігрівати чужих, незнайомих Софії людей, об’єднаних проте з нею переживаннями про одних і тих самих літературних героїв. Кому про це було відомо зараз, нікому мабуть, хіба музі дівчини.